НА ЧАСІ. Мабуть, у країні не знайдеться людини, яка б не переступала поріг книгозбірні, — серед усіх закладів культури бібліотека найближча до місцевої громади, є доступною та безкоштовною установою. Тому, на думку президента Української бібліотечної асоціації Ірини Шевченко, сьогоднішнє свято — Всеукраїнський день бібліотек — стосується всіх громадян. Ми запитали в пані Ірини, які зміни в бібліотечній справі за рік, що минає, можна виокремити? Ось що вона розповіла:
— Загалом фаховий рік був наповнений численними важливими й цікавими подіями. Так, триває наша спільна робота з програмою «Бібліоміст», яка спрямована на комп’ютеризацію бібліотек. Та її знаковість для країни полягає не тільки в технічному забезпеченні. Під час другого етапу 730 установ підключилися до мережі Інтернет. А це означає, що до проекту активно долучається місцева влада, профінансувавши такі витрати бюджетним коштом. Особливо переймаються новаціями в бібліотечній справі сільські жителі. На зустрічі в Івано-Франківську мене приємно вразило те, що з нами приїхали поспілкуватися сільські голови з кількох районів області. Вони розповідали, що в приміщеннях бібліотек зробили ремонт, купили нові меблі — в новому функціональному наповненні цієї установи громади вбачають додатковий імпульс для розвитку своїх територій. Такий приклад показовий для інших. Адже не секрет, що більшість бібліотек у селах потребує капітального ремонту, в них застаріла матеріально-технічна база, постійно виникають труднощі з комплектуванням фондів, передплатою періодичних видань. Тобто програма немов відкриває для них друге дихання.
Доступ до книжки має бути для всіх охочих. Фото Володимира ЗАЇКИ
Тож принагідно зауважу, що розгорнута цього року Асоціацією велика адвокаційна програма передусім стосувалася захисту інтересів сільських бібліотечних закладів. З цього приводу відбулися слухання в Комітеті Верховної Ради з питань культури і духовності, в рішенні якого було враховано низку пропозицій, наданих Українською бібліотечною асоціацією. Головний висновок — бібліотечна мережа буде збережена за будь-яких умов. А от над забезпеченням стабільності джерел фінансування, удосконаленням механізмів управління бібліотеками, модернізацією їхньої матеріально-технічної бази треба працювати й працювати.
Сподіваюся, що відгук у наших читачів знайде акція, яку асоціація планує розгорнути по всій країні через громадські обговорення: роль бібліотеки в житті громади. Ми хочемо запитати в жителів міст і сіл: чи задовольняє їх робота бібліотек, якщо ні — що саме не влаштовує. Узагальнена інформація буде надана владним структурам. Гадаю, це варто робити, щоб у майбутньому не було запитань, коли міський голова у відповідь на наш запит про те, що Київ потребує сучасної публічної бібліотеки, сказав: «А в нас ще є бібліотеки?»
Вважаю, що цього року ми зробили великий прорив у розвитку партнерства з видавцями і книгорозповсюджувачами. Асоціація брала участь практично в усіх профільних виставках, а кілька видавництв стали її колективними членами. Видавцям цікаво почути фахову відповідь, яка книжка потрібна читачеві й викликає найбільший попит.
Успішний початок такої співпраці говорить про те, що наші мрії не такі вже нереальні. Зокрема, щодо акції, яка згодом могла б охопити всю країну, — усі разом читаємо і обговорюємо одну книжку. Це світовий досвід. Спочатку, зрозуміло, варто спробувати в одній області. Скажімо, «Луганщина читає «Ворошиловград» Жадана». Для цього потрібно, щоб у кожну публічну бібліотеку області ця книжка надійшла в необхідній кількості. Це може бути в тому разі, якщо видавництво її видасть, а місцева влада профінансує купівлю. Бібліотеки, в свою чергу, мають проводити читацькі конференції, обговорення. Це велика робота, але вона дуже спонукає до читання, культурний ефект від якого дорогого вартий.
Не можу не згадати про ще один напрям нашої діяльності, який сприяє більшому доступу до інформації. Нещодавно колективним членом нашої асоціації стала компанія «Електронні архіви України». Ця організація займається оцифруванням різного роду документів, в тому числі й рідкісних книжок. Реалізація таких проектів на базі бібліотек потребує певних фахових знань, які ми надаємо. Скажімо, щодо оцифрування книжкових колекцій Національної історичної бібліотеки України. Зрозуміло, йдеться не тільки про збереження раритетів, доступ до рідкісної книжки — нашого спільного надбання — має бути доступним для усіх охочих. Це світовий досвід.