Чи вийде з депресії місцеве самоврядування?

Реформа місцевого самоврядування, стан якого чимало експертів називають жалюгідним, нині обговорюють на всіх рівнях влади. Уряд зрозумів, що без сильних територіальних громад потужної держави не збудуєш. Водночас експерти зауважують, що вистраждану реформу підстерігає багато небезпек. Чи здолає затяжну депресію місцеве самоврядування, і що потрібно зробити, аби цей процес був швидким та якнайменше болісним? Відповіді на ці запитання шукали міські та селищні голови Рівненщини за «круглим столом» регіонального відділення Асоціації міст України.

Міць —  у сильних  регіонах

— За українським законодавством, жодної політичної функції в повноваженнях місцевого самоврядування немає — лише господарські, —зауважив Рівненський міський голова, член робочої групи з розробки Концепції реформування місцевого самоврядування Володимир Хомко. — І головна — розвиток підвідомчих територій. Особливо за два останніх роки самоврядування стало цілковитим заручником політичної ситуації в країні. Дійшло до того, що органи місцевого самоврядування просто не могли виконувати делеговані державою повноваження через хронічні борги самої держави. Нонсенс? Безперечно. Ще й сьогодні 14 мільйонів гривень, зароблених рівненською територіальною громадою, «висять» у казначействі з минулого року. Подібна ситуація — в усій Україні.

Він зазначив, що економічна міць Європи — саме в сильних регіонах. Наприклад, в Італії щопівроку змінюється прем’єр-міністр, але самоврядування працює як годинник, наповнюючи бюджети. Головною небезпекою нашої реформи може стати її політизація. Тому вибори до місцевих рад мають відбуватися виключно за мажоритарною системою, і на часі відповідні зміни в законодавстві. Бо представники наших політичних сил роблять те, що скаже їм партія. А той, хто переходить в опозицію, працює наперекір владі, навіть якщо ці дії просто суперечать здоровому глузду. Як за таких умов розвиватися місцевому самоврядуванню?

Принциповий момент реформи самоврядування, на думку Володимира Хомка, — це ліквідація обласних та районних держадміністрацій, при цьому посилюється роль відповідних рад та підзвітних їм виконкомів. У префектур, що створюються, залишається лише контроль за дотриманням законодавства,  більшість же  повноважень ОДА переходить до місцевих рад. Тож і більшість податків залишається на місцях.

— До того ж до нас повертаються інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, БТІ, будемо мати свої казначейства, а ще — право на затвердження тарифів, — каже він. — На міський рівень переходять соціальні допомоги та адмінпослуги, позашкільна та шкільна освіти і, відповідно, джерела її фінансування, культура. Буде створено муніципальну міліцію.

Здолбунівський міський голова Ігор Ольшевський вважає, що потрібно відкрити дихання саме первинному самоврядуванню: щоб міським головам знову не довелося по 10 разів їздити в область так, як нині до Києва. І в цьому ще одна небезпека реформи. Наступна небезпека — теперішня позиція контролюючих органів, зокрема прокуратури.

— З останньої отримуємо по три листи на тиждень: терміново, просто-таки «сьогодні на вчора», надати копії протоколів сесій міськради за останніх… скільки б ви думали? 8, а то й 10 років! Виходить, їхні попередники зовсім не працювали? Але ж прокурори бувають на кожній сесії, моніторять усі рішення щодо відповідності до законодавства. Де взяти кошти, час, сили на це, коли наші штати урізані так, що далі вже нікуди? — уточнив він.

Ігор Ольшевський переконаний, що стиль і методи роботи давно пора змінити. І додає: якщо міська рада уклала угоду на постачання товарів з підприємцем, а він її не дотримався, карати, вочевидь, треба цього шарлатана, а не чиновника з мерії, котрий готував текст угоди. Чи того, хто не сплачує податків за землю, а не фахівця, який веде ці питання.

— На жаль, ще й тепер, після нашої публічної зустрічі з новим прокурором області, на місцях роблять навпаки, — каже він. — От і виходить, що міські голови постійно під ковпаком у контролюючих органів, у приниженому моральному стані. Тож, власне, йдеться не лише про гроші для виконання делегованих повноважень. Прикро, що зі зміною центральної влади нічого не змінилося у сприйнятті ролі громади та її законно обраних представників на місцях. А ми ж робили революцію гідності!

«Червоніємо  не за свої  гріхи»

Як зауважила Корецький міський голова Людмила Дмитрук, семитисячний Корець наповнює свій бюджет переважно земельним податком. Проведено нову нормативно-грошову оцінку землі та її інвентаризацію. Але через пробіли у законодавстві працює така цілком легальна схема: власник переуступає право власності на об’єкт іншій фірмі, земля ж при цьому залишається за ним. А його, зрозуміло, вдень з вогнем не знайти. Судова тяганина триває роками. Натомість приписи отримуємо саме ми, адже земля на нашій території. Вихід є. Слід у Земельному кодексі чітко виписати: якщо змінюється власник об’єктів нерухомості, одночасно відходить і земля під ними. Із врахуванням її нормативно-грошової оцінки.

Поскаржилася вона на роботу з казначейством: черговість платежів чомусь встановлює саме казначей, а не міський голова, причому в ручному режимі.

— Чудово розуміємо ситуацію з фінансами, що склалася в державі. Але найбільше ображає те, що в роботі цієї структури немає гласності: ми навіть не знаємо, скільки грошей і коли надійшли в район. От і виходить, що кошти громади йдуть на штрафи за приписами прокуратури, а навіть ямковий ремонт доріг провести нізащо: цього року його ще й не розпочинали, бо досі не відкрито рахунки на капітальні ремонти, — констатувала  Людмила Дмитрук.

Василь Антонюк, Дубенський міський голова, додає:

— Дороги — наш найбільший головний біль!

Він зауважує, що через Дубно йдуть маршрути на Радивилів, Тернопіль, Кременець, Львів. Центральна дорога державного значення розбита вщент! Люди, звісно, йдуть скаржитися в мерію і констатують бездіяльність міської влади: дороги місцевого значення відремонтовано, а решта — ні.

— Як пояснити, що це «не наші» дороги, що робити їх має дирекція автомобільних доріг, яка вже кілька років роздає лише обіцянки? А міським головам доводиться ховати від людей очі не за свої гріхи, — резюмує Василь Антонюк.

ПРЯМА МОВА

«Готовий поступитися повноваженнями»

Сергій РИБАЧОК, 
голова Рівненської  облдержадміністрації:

— Коли мене запитують, як я ставлюся до реформи, відповідаю: готовий поступитися повноваженнями місцевому самоврядуванню, бо на місцях ці повноваження потрібніші. Тому втішає, що нині дорожня карта держави — це курс на децентралізацію влади. Свого голову обирає громада, і довіра до влади, якої не вистачає загалом, на місцевому рівні здебільшого є. Тож маємо робити цю довіру дієвою.

Наприклад, у Вармінсько-Мазурському воєводстві Польщі пережили адміністративно-територіальну реформу, відрізавши свого часу по-живому. Зате тепер справи щороку йдуть краще. Так, бюджет невеликого містечка ¢ижицько з населенням 18 тисяч — 18 мільйонів злотих. Там плідно працюють з євроінституціями щодо співфінансування інвестпроектів. На кожній будові є табличка: що тут зводять і за які гроші. Так і написано: 15% на басейн дає область, 5% — місто, 80% — унія європейська. Подібний шлях — це й наша перспектива, а всі необхідні для цього можливості відкриє друга частина Угоди про асоціацію.

Нам як ніколи потрібен діалог, який би допоміг почути один одного. Бо проблеми виникли насамперед через те, що влада не чула громаду, не реагувала на її потреби. Нині фінансова інспекція відповідно до постанови Кабміну проводить комплексну перевірку об’єктів, які в минулі роки зводили державним коштом, на черзі ті, що будували коштом місцевих бюджетів. Поки вона не завершиться, розблокувати платежі в казначействі, на жаль, не вдасться. Цей складний період завершиться, але нам усім разом його треба пройти.