Чи стежитиме суспільство за хабарниками?

Нещодавно парламент ухвалив проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами». Завдяки новаціям, прописаним у документі, передбачено введення процедури громадського обвинувачення під час розслідування корупційних злочинів. Тож громадяни України матимуть змогу ініціювати розслідування злочинів і частково виступати в ролі обвинувача.

Також законопроект передбачає, що справи чиновників, які «погоріли» на корупції в судах, розглядатимуть лише у відкритому режимі. Втім, дискусії щодо законопроекту, хоч Верховна Рада його й прийняла, ще тривають. То ж чи допоможуть новації у боротьбі з корупцією та чи не стануть вони підставою для тиску і з’ясування особистих стосунків, з’ясовував «Урядовий кур’єр».

Покарання публічністю

Автори законопроекту розраховують, що впровадження інституту громадського обвинувачення стане дієвим механізмом, альтернативним кримінальному переслідуванню корупційних злочинів, які мають публічний характер і громадський резонанс.

У законопроекті прописано, що громадським обвинувачем може бути фізична або юридична особа, яка потерпіла від корупції, або їй стало відомо, що проти когось скоєно такий кримінальний злочин і вона подала слідчому чи прокуророві заяву про проведення кримінального провадження у формі громадського обвинувачення. Також людина, яка хоче стати громадським обвинувачем, має надати довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичного психіатричного огляду. Тож громадськими обвинувачами можуть виступати громадські об’єднання, потерпілі, але не можуть бути працівники, які згідно з посадовими обов’язками мають виявляти і розслідувати кримінальні та інші правопорушення, вести боротьбу зі злочинністю.

«Кримінальне провадження в порядку громадського обвинувачення пропонують розпочинати за заявою громадського обвинувача, коли йдеться про такі правопорушення, як прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, чи провокація підкупу, — роз’яснює адвокат департаменту кримінальної практики ЮФ «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Катерина Бабіна. — Заяву повинні подавати протягом трьох днів із моменту фіксування відповідного кримінального правопорушення».

Правники радять звернути увагу на ще кілька новацій цього законопроекту. По-перше, якщо під час розгляду справи суддя відмовився приймати докази від громадського обвинувача, то потім це може стати підставою для скасування вироку суду першої інстанції. Варто визначити ще одну важливу новацію: розглядаючи справу за участі громадського обвинувача, суддя вже не зможе призначати закрите засідання.

«Важлива й новація, яка стосується неможливості суду призначати закрите слухання, навіть якщо розгляд справи може сприяти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність позивача чи відповідача, — зазначає Катерина Бабіна. — Оскільки ця категорія справ викликає значний інтерес суспільства, адже корупційні діяння напряму порушують права громадськості та юридичних осіб, то їх розгляд у відкритому слуханні може бути корисним з точки зору запобігання скоєнню чиновниками подібних кримінальних правопорушень».

По-друге, докази, отримані з використанням технічних засобів (це може бути мобільний телефон, диктофон тощо) та надані громадським обвинувачем слідчому чи прокуророві, братимуть до уваги під час розгляду справи. Варто зазначити, що хоч у попередній редакції законопроекту планували дозволити громадському обвинувачеві використовувати для фіксації кримінального правопорушення «жучки» та інші подібні засоби, цього не підтримали. Громадський обвинувач може надавати як доказ інформацію з будь-якого технічного засобу, зокрема негласного, тобто «жучка», але статус громадського обвинувача не позбавить його самого від кримінальної відповідальності за використання цього засобу.

Диктофон у поміч

Стосовно запропонованої зміни щодо можливості використання технічних засобів як належних доказів під час розгляду справ судом, правники вбачають у цьому певну неоднозначність і побоюються, щоб не вийшло як у приказці «Хотіли як краще, а вийшло…»

«З одного боку, ця новація викликає позитивне ставлення, оскільки значно розширює коло доказової бази у кримінальному правопорушенні в порядку громадського обвинувачення. З іншого — виникають сумніви з приводу того, як саме збиратимуть цю інформацію. До того ж можливі провокації та «підстави» небажаних посадових осіб, — наголошує Катерина Бабіна. — Але за умови правильного оцінювання судом доказів, отриманих у результаті використання диктофона, вірогідно, що така практика може дати позитивний результат і значно поліпшити статистику розкриття кримінальних правопорушень даної категорії та запобігти їх вчиненню посадовцями.

Щоправда, положення законопроекту містять ризики і для посадових осіб, яких можна звинуватити в корупційних діяннях, і для тих, хто виступатиме громадським обвинувачем.

«Доволі небезпечний дозвіл на громадські звинувачення за прийняття пропозиції, обіцянку чи отримання неправомірної вигоди і за провокацію підкупу, — зазначає керуючий партнер ЮК Prove Group Владислав Кочкаров. — Адже вибудувати діалог так, щоб у записі він звучав як вимога хабара, нескладно. Оскільки ніхто не заперечуватиме, що в діях громадського обвинувача можуть переважати такі мотиви, як помста, бажання усунути політичних конкурентів — посадових осіб (суддів, прокурорів, слідчих та інших).

Також не варто забувати, що фрагмент розмови можна вирвати з контексту. Саме через це до технічних засобів і умов, у яких їх використовують, у законодавстві передбачено спеціальні вимоги. З ухваленням цих законодавчих змін вони нівелюються доданою частиною 4 статті 87 Кримінально-процесуального кодексу (КПК), яка дає змогу непомітно для співрозмовника фіксувати розмову, наприклад на мобільний телефон, після чого громадський обвинувач може вимагати у слідчого, прокурора й суді: відсторонити посадовця від роботи; взяти його під варту; завершити розслідування нашвидкуруч тощо».

Крім того, громадський обвинувач одночасно може бути свідком, постраждалим та іншим учасником судового процесу. «Якщо врахувати рівень корупційних ризиків у нашій країні й уявити, яких масштабів може набути практика ініціювання кримінальної справи громадським обвинувачем (а ним може бути і громадський активіст, і журналіст, і пенсіонер), то виникає занепокоєння щодо здатності правоохоронних органів забезпечити захист тим, хто захоче взяти на себе таку місію, — застерігає Владислав Кочкаров. — Запропоновані зміни можна було б вважати позитивними, якби не виникало сумнівів щодо зловживань їх застосування, оскільки є ризики, що вони будуть спрямовані на задоволення чиїхось політичних чи особистих мотивів».

Загалом юристи сходяться на думці, що лише час та практичне застосування цих законодавчих змін покажуть, наскільки вони будуть дієвими в українських реаліях.

А ТИМ ЧАСОМ. Вочевидь, дискусії навколо цього документа ще триватимуть. Адже нещодавно Президент України Петро Порошенко  наклав вето на законопроект,  повернув його на доопрацювання у парламент. Адже, як і зазначали наші експерти, в цьому документі є спірні моменти, які варто доопрацювати.