Мій сусід працює складальником меблів на ТОВ «Морган Феніче», що в Квасилові неподалік Рівного. І хоча робота важка й потрібно викладатися, Віталій давно перестав дивитися в бік Польщі — нинішній рівень оплати праці його цілком влаштовує. Та й сам підхід дисциплінує: краще працюєш — більше заробляєш.

Це підприємство з іноземною інвестицією на ринку вже понад 10 років, і лише нарощує обсяги. М’які меблі, виготовлені переважно з місцевої сировини, йдуть виключно на експорт.

Додану вартість залишаємо вдома

«Саме за таким алгоритмом і маємо рухатися, експортуючи не деревину, а вироби з неї, залишаючи додану вартість на рідній землі», — каже народний депутат від Рівного, заступник голови комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради Олександр Ковальчук.

Кілька років тому він почав шукати можливості для створення деревообробно-меблевого кластеру: саме кластерний підхід майже безпрограшно спрацьовує на розвиток у Європі та світі.

Справді, чому б Україні не збільшити експорт меблів із нинішнього 21 мільярда гривень на рік вдесятеро чи навіть удвадцятеро?

«Це цілком реально, — стверджує Олександр Ковальчук. — Сьогодні в Україні закладають підвалини розвитку одразу чотирьох меблевих кластерів. Перший запрацює на Рівненщині. Він стане потужним стимулом для економічного розвитку регіону до 2030 року: залучимо понад мільярд євро українських та іноземних інвестицій, створимо до 10 тисяч робочих місць».

Фантастика? Ні.

Принаймні перший інвестор на Рівненщину вже прийшов, створивши приватний індустріальний парк «Кроноспан-Рівне» на території нового деревообробного заводу «Кроноспан». Поруч із сировинною базою, розмістять свої виробництва меблевики. Днями тут побували голова виконавчого комітету Нацради реформ Михайло Саакашвілі та заступниця міністра економіки Ірина Новікова.

Виробники нарікають насамперед на непрозорість ринку деревини. Звідси — штучний брак сировини, непрозорі торги та складність уже самої участі в них, необґрунтоване накручування цін і навіть зриви поставок уже придбаної деревини. Тому клієнти намагаються швидко переорієнтуватися на Польщу чи Азію.

Ринок деревини має стати прозорим

Розв’язати проблему може Закон «Про ринок деревини». Однак два законопроєкти, № 4197 та 4197-1, було підготовлено та зареєстровано без належного обговорення як у фаховому середовищі (переробників та профільних асоціацій), так і в суспільстві.

«Натомість деревообробники та меблевики пропонують законодавчо передбачити цифровізацію лісової галузі. Йдеться про електронний облік та продаж деревини, єдиний портал сервісів та обов’язкову сертифікацію деревини, що продається. Тобто про запровадження європейських підходів та правил. Маємо перекрити шлях на ринок для незаконно добутої деревини. Тоді кошти, отримані від легального продажу, йтимуть на відтворення й примноження лісів. Рівень корупції в галузі знизиться, а рівень інвестицій зростатиме. Виважена робота над законом триває», — зазначає Олександр Ковальчук.

Ще одна проблема — брак дозволів на міжнародні автомобільні перевезення вже готової продукції. Наприклад, торік перевізники отримали 160 тисяч дозволів і повністю вичерпали цю квоту вже у жовтні. Тож єдиним варіантом залишилися послуги перевізників з Євросоюзу, зокрема з Польщі. Вона, до речі, експортує меблів на 11 мільярдів євро на рік. А це робить дорожчим товар, знижуючи його конкурентність. Тут уже на рівні уряду потрібен діалог із міжнародними партнерами задля повного скасування дозволів на такі перевезення. Але в Європі, вочевидь, побоюються конкуренції — ось і квотують доступ українського виробника на ринок. І не лише на меблевий. Це питання економічної частини угоди про асоціацію з Євросоюзом, і вирішувати його треба в Брюсселі. 

Голова Рівненської ОДА Віталій Коваль днями представив потенціал області на першій в Україні міжнародній меблевій В2В виставці-конференції Furniture of Ukraine Business Expo.

«На Рівненщині матимуть підтримку представники деревообробного та меблевого бізнесу — учасники індустріального парку. Йдеться передусім про пошук та належне оформлення земельних ділянок та об’єктів нерухомості, пільги з розмитнення та розтермінування сплати ПДВ у разі ввезення імпортного устаткування, можливість пільг зі сплати майнового та земельного податків на територіях тих чи тих громад. Адже наше спільне завдання — налагодити повний робочий цикл: від вирощування лісу до виготовлення та експорту готової продукції», — каже Віталій Коваль.

До речі, в області на випередження спрацювали в кадровому питанні: на новітньому обладнанні кваліфікованих верстатників та столярів уже готують у трьох навчально-практичних центрах в Рівному, Сарнах та Сосновому. Причому, на такому, яке в роботодавців з’явиться лише завтра… Якщо вони достойно оплачуватимуть працю цих фахівців, молодь залишиться на рідній землі. Це стратегічне завдання держави, щоб українці створювали валовий внутрішній продукт на власних теренах.

ДОВІДКА «УК»

Лісистість Рівненської області одна з найвищих у державі — 38%.

Її промисловий комплекс забезпечує 67% загальнодержавного обсягу виготовлення фанери, 22% — деревостружкових плит, 17% — розпиленої деревини, 100% — сірників.

Питома вага деревообробної та меблевої промисловості в структурі експорту в області вже сьогодні становить 42%. Ідеться про Німеччину, Францію, Бельгію, Австрію, Польщу, Угорщину, Італію.

Загалом за останній рік експорт меблів з України зріс на 400 мільйонів доларів (або на 80%).

Насамкінець.  Нині до деревообробно-меблевого кластеру Рівненщини ввійшли провідні підприємства обох галузей: Свиспан-Лімітед, ОДЕК Україна, Українські лісопильні, Морган Феніче і Кроноспан. Тут уже рахують дні до запуску першої лінії, в яку інвестували чверть мільярда євро. А на в’їзді в Рівне нещодавно з’явилася потужна компанія з виробництва комплектуючих для меблів. Суміжники самі підтягуються ближче до сировинної бази.

Але двері кластеру залишаються відчиненими для всіх, хто хоче створювати додану вартість у нашому перспективному регіоні. Це підприємства деревообробної, меблевої, швейної галузей, дизайну та логістики. Тобто Рівненщина має всі шанси стати меблевим центром України.