РЕФОРМА
Як вона проводиться у сільській медицині
Років зо два тому був у відрядженні в селі Оліїв, що в Зборівському районі на Тернопіллі. Тоді сільський голова Володимир Гончаренко бідкався, що місцева амбулаторія загальної практики — сімейної медицини залишається роками без сімейного лікаря. Куди лише не звертався, де не шукав такого фахівця, — марно. Приємна для нього та й для всіх тутешніх мешканців новина, нарешті, надійшла торік у серпні. Тоді поріг цього медзакладу переступила молодий лікар Ірина Бородій. Як працюється їй тут? Ця журналістська цікавість знову покликала мене в дорогу.
Під «крилом» — аж шість сіл
Біля восьмої години ранку я вже був у відділі охорони здоров’я Зборівської райдержадміністрації. Разом з начальником Ольгою Кубант автівкою взяли курс на Оліїв. Спідометр відрахував майже 20 км — і ми в’їхали у село. Вздовж асфальтівки розкинулася довга споруда під шифером, яку «охороняють» невеликий паркан і хвойні дерева. На основі цієї старої будівлі в Олієві в повоєння створили акушерський дім. Відтак добудували приміщення поліклініки, а вже в 70-ті роки — й стаціонарне відділення. 25 ліжок розгорнули тут. Тепер дільнична лікарня має статус амбулаторії загальної практики — сімейної медицини. Надають місцеві медпрацівники терапевтичну, педіатричну, стоматологічну та акушерсько-гінекологічну допомогу.
Кабінет Ірини Бородій був ще зачинений. Зате на робочому місці вже поралася Надія Дзюбан. Фельдшером тут вона працює з 1988 року. Від неї почерпнув першу інформацію, так би мовити, з медичного життя навколишньої округи. Кажу «округи», бо, зрозуміло, амбулаторія обслуговує не лише Оліїв. Їй підпорядковані як структурні підрозділи, так і фельдшерсько-акушерські пункти сіл Білоголови, Тростянець, Бзовиця, Білокриниця й Нетерпинці. Тут живуть 1870 осіб, з них — майже 700 «малих і юних», тобто ті, кому ще не виповнилося 18 років. У кожному ФАПі є фельдшер, а в Білоголовах ще півокладу виділили й для акушера. До слова, за практичної діяльності Надії Дзюбан довелося лише двічі приймати пологи. Надія Дмитрівна зрозуміла, що така цифра мене не дуже вразила. Тож одразу пояснила, що вагітним приділяють велику увагу, дбають, аби своєчасно доправити до пологового відділення. Але трапляються й стрімкі пологи, тоді на допомогу породіллям приходять місцеві медики. Радіє, що останні три роки кількість новонароджених подвоїлася. Нині майже 10 жінок готуються стати матерями. Проте за віком своїх жителів села все-таки старіють.
У Білокриниці теж переважно мешкають літні люди. Вони часто навідуються до місцевого ФАПу. Приїхав сюди і я. На горбочку після євроремонту привітними барвами бавила зір невелика будівля. Стара, можна сказати, хата отримала друге життя. «Наприкінці 2010 року її реконструювали за програмою ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», — зауважила Ольга Кубант і взялася знайомити з внутрішніми приміщеннями. Знайшлося тут місце не лише для медичних кабінетів, а й для санвузла та житлової кімнати для медпрацівника.
Добротно відремонтований ФАП у Білокриниці, на жаль, радше виняток, аніж правило. Іншим медзакладам у тій окрузі можна хіба позаздрити. Амбулаторії в Олієві — теж. Подвір’я тут упорядкували. Але коли глянути на будівлю, одразу впадає в очі, що де-не-де вікна — металопластикові, проте більшість синіють старою фарбою.
Місцеві клопоти
Власне, зі справ господарських і побутової облаштованості почав розмову з Іриною Бородій. З’ясувалося, що два роки тому вона побувала в Олієві, цікавилася тутешньою амбулаторією. Коли на шостому курсі при розподілі отримала сюди направлення, не ремствувала. Вибору іншого не було, та головне — не заперечували такому «реверансу» фортуни ні чоловік, ані батько.
В її родині ніколи медиків не було, тож не відає, чому захотілося бути медпрацівником, більше схилялася до професії медичної сестри. Але доля вготувала їй стежку лікаря. І нині Ірина Петрівна очолює Оліївську амбулаторію загальної практики — сімейної медицини.
Ірина — тернополянка. Щодня понад 50 км вона долає рейсовими автобусами, автостопом. За потреби на ночівлю залишається у своїх підлеглих, які мешкають в Олієві. Сільський голова Володимир Гончаренко кілька років тому сподівався, що вдасться подбати про житло для сімейного лікаря. Коли постало питання про закриття мережі ветеринарної медицини, одразу ж підготував лист у відповідні інстанції з проханням передати на баланс сільради місцеву ветеринарну дільницю. Це — гарна садиба з гаражем, хлівом, подвір’я — заасфальтоване, загороджене металевою огорожею, є криниця. І справді, умови для проживання були б чудові. Але продали цю нерухомість приватному власникові. Цього року очільник села знову звернувся до владних органів з проханням передати у відання громади приміщення тутешньої аптеки. Щоправда, цей заклад має намір використати для дитячого садка.
Тим часом Ірина Бородій піклується, щоб у селі відкрили хоча б аптечний кіоск, де б можна було сільським пацієнтам придбати ліки. «Маємо приміщення, яке уражене грибком, з дахом, який не тече, але в критичному стані, внутрішнім ремонтом, мабуть, ледь не на 300 тис. грн. Якщо виконати всі необхідні ремонтно-будівельні роботи, потрібно мільйон гривень», — каже сільський голова.
Якби і справді сталося таке диво, амбулаторія займала б у цій будівлі третину площі. На іншій розмістили б геріатричний центр. Нині Зборівський район має у ньому велику потребу.
«Села не треба боятися»
Доки оглядали приміщення, надійшов і виклик від хворої. Ірина Бородій одразу взяла медичну валізу й подалася на вихід. Часто у такій ситуації доводиться їй користуватися санітарною машиною. Цей транспортний засіб тут з 1976 року. Здається, зайве коментувати такий факт, але медики щасливі, що він ще «на ходу». Адже 20 км «умістилися» лише в одному Олієві, а треба ще виїжджати в інші села.
У день мого перебування в амбулаторії телефонних викликів було обмаль. Тим часом Ірина Петрівна розповіла, що була свідома того, що не почне своєї медичної кар’єри в обласному центрі, адже знала: надто важко знайти тут місце роботи. Але села не боялася, часто сюди приїжджала до родичів.
— Низька зарплатня, щоденні поїздки, звісно, вкрай заважають, створюють дискомфорт, побутову невлаштованість. Але на це завжди маю розраду: «Добре, що хоч мій чоловік — не медик». Чи буде пов’язане моє майбутнє з медициною на селі? Нічого не стверджуватиму наперед, як складеться в житті, так і буде.
КОМПЕТЕНТНО
Ольга КУБАНТ,
начальник відділу охорони здоров’я
Зборівської райдержадміністрації:
— Ірина Бородій очолила високопрофесійний, досвідчений колектив. Фахівці мають можливість у разі необхідності проконсультуватися також телефоном з кращими медиками центральної райлікарні. У структурі недуг у селах, які обслуговує Оліївська амбулаторія, високий показник серцево-судинних захворювань. Тож двічі на тиждень сюди приїжджає та проводить прийом хворих районний кардіолог. Умови для роботи є. Зокрема, облаштували оглядовий, маніпуляційний та стоматологічний кабінети, подбали й про інше обладнання. Медикаментами для невідкладної меддопомоги забезпечені.