Опубліковано протокол, підписаний Тристоронньою контактною групою представників України, РФ та ОБСЄ за результатами мінської зустрічі 5 вересня. Його резолюційна частина спрямована на імплементацію мирного плану Президента України та ініціатив президента РФ. «Урядовий кур’єр» поцікавився, як відбувається виконання досягнутих домовленостей.
План виконує українська сторона
На сайті Організації з безпеки та співробітництва в Європі оприлюднено текст протоколу, підписаного в Мінську Тристоронньою контактною групою в форматі Україна — Росія — ОБСЄ. Підписи під протоколом поставили екс-президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, представник ОБСЄ Хайді Тальявіні, а також представники самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» Олександр Захарченко та Ігор Плотницький.
Протокол містить такі пункти:
1 Забезпечити негайне двостороннє припинення застосування зброї.
2 Забезпечити моніторинг та верифікацію з боку ОБСЄ режиму незастосування зброї.
3 Здійснити децентралізацію влади, в тому числі шляхом ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» (Закон про особливий статус).
4 Забезпечити постійний моніторинг на українсько-російському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки у прикордонних районах України та Російської Федерації.
5 Негайно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб.
6 Ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що відбулися в окремих районах Донецької і Луганської областей України.
7 Продовжити інклюзивний загальнонаціональний діалог.
8 Вжити заходів для поліпшення гуманітарної ситуації на Донбасі.
9 Забезпечити проведення дострокових місцевих виборів відповідно із Законом України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей».
10Вивести незаконні збройні формування, військову техніку, а також бойовиків і найманців із території України.
11 Ухвалити програму економічного відродження Донбасу й відновлення життєдіяльності регіону.
12 Надати гарантії особистої безпеки учасникам консультацій.
Отже, головне за планом — припинення вогню у двосторонньому порядку та забезпечення моніторингу з боку ОБСЄ режиму незастосування зброї. Сторони мають забезпечити постійний моніторинг на українсько-російському кордоні й верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки у прикордонних районах України і РФ.
Інші важливі домовленості стосуються зобов’язання вивести незаконні збройні формування, бойовиків і найманців із території України, а також невідкладно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб.
Україна вже розпочала роботу зі звільнення заручників та осіб, яких незаконно утримують. СБУ уточнює бази даних осіб, які зникли безвісти або перебувають у терористів.
Українські військові в повному обсязі виконують умови режиму припинення вогню. Водночас за минулу добу, за даними Інформаційно-аналітичного центру РНБО, в окремих районах фіксували обстріли позицій сил АТО з боку терористів, зокрема на підступах до Маріуполя. Протягом останніх двох діб не зафіксовано порушень повітряного простору України і обстрілів з території РФ.
Однак у Луганській області на північний схід від селища Сєвєрний, за повідомленням ІАЦ РНБО, відбувається пересування на південь області колони бронетехніки та військових вантажівок, зокрема російські танки Т-72ВМ, зенітно-ракетні комплекси Стріла-10 та новітні російські зенітно-ракетні комплекси типу «Витязь». Російська сторона продовжує концентрацію своїх збройних сил на півночі тимчасово окупованого Криму та здійснює ротацію особового складу і техніки. Фіксується активність російських військ на Таганрозько-Маріупольському напрямку. Росіяни здійснюють інженерне облаштування транспортних коридорів із території РФ в Україну.
У населених пунктах Новоазовського району зафіксовано випадки, коли терористи намагаються скомпрометувати в очах місцевих жителів бійців добровольчого батальйону «Донбас». Для цього вони застосовують давню тактику часів боротьби з УПА: видають себе за членів «Донбасу», грабують, розбійничають і мародерствують. Так, внаслідок обстрілу бойовиками пошкоджено газопровід у селі Весела Гора Слов’яносербського району Луганської області, 426 абонентів залишились без газопостачання.
Донеччина. А війна триває… в умовах «припинення вогню»
«Якщо ми пережили цей нічний жах, то чим тоді оголошене перемир’я відрізняється від війни? — риторично питає житель Маріуполя, сім’я якого перебралася до передмістя Сартана. — Гучна канонада розпочалася після 10-ї вечора і тривала до 3-ї ранку. Стріляли з боку Новоазовська, і снаряди летіли якраз над нашими головами. Було дуже моторошно і здавалося, цьому не буде ні кінця, ні краю…»
Порушивши головну вимогу підписаної угоди в Мінську, бойовики та російські «добровольці» у ніч на неділю обстріляли з артилерійської та реактивної зброї блокпост на околиці мікрорайону Східний у Маріуполі. Горів не тільки степ за межами міста — запалала й вибухнула одна із заправок на вулиці Таганрозькій у самому місті. Снаряди влучили також у приміщення диспетчерської ТТУ та підстанції швидкої допомоги (обійшлося без потерпілих тільки завдяки тому, що обслуговуючий персонал цих об’єктів завчасно евакуювали).
На жаль, обстріл таки подовжив список жертв: після півночі до однієї з міських лікарень привезли 33-річну жінку з важкими пораненнями в ділянці серця, яка померла на операційному столі. Поранень зазнали ще троє мирних жителів. А трохи згодом військові повідомили про одного потерпілого й серед військовослужбовців.
Ситуація у Маріуполі перебуває під контролем української влади: відбулося чергове засідання штабу територіальної оборони, де йшлося насамперед про зміцнення оборони міста по периметру 15–20 кілометрів.
Тим часом, окрім зовнішньої загрози у вигляді механізованих колон, які перетнули кордон, у самому Маріуполі існує ще й внутрішня небезпека від диверсантів та їхніх поплічників. Днями співробітники СБУ затримали трьох «підпільників», які збирали інформацію про розташування українських блокпостів, наявність тут військової техніки та іншого озброєння. Також члени організованої групи планували збройні напади на військовослужбовців і правоохоронців, готували диверсії на об’єктах міста та за його межами. У них вилучили автомат Калашникова, карабін з оптичним прицілом, гранати, 20 пляшок із «коктейлем Молотова», дві радіостанції, чимало набоїв.
Із великим нетерпінням чекали припинення вогню і в Донецьку, жителі якого останнім часом дуже потерпають від обстрілів. Порівняно з іншими днями надвечір у п’ятницю в більшості районів міста насправді стало тихо. Щоправда, не припинялися вибухи поблизу аеропорту, який утримують українські військові. Донеччанин Михайло, ставши завсідником популярного базару біля залізничного вокзалу, каже, що людей тут помітно побільшало: користуючись відносним затишшям, вони роблять відповідні запаси.
Тема №1 розмов — імовірність припинення вогню тимчасово і назавжди. «Усі земляки хочуть миру, але більшість не вірить у справжність намірів бойовиків самопроголошеної «ДНР», — ділиться спостереженнями Михайло. — Скептично до тимчасової тиші ставляться навіть ті, хто їм симпатизує. Від таких донеччан довелося почути, що «наші» поки самі на себе не схожі…»
З перших хвилин оголошеного припинення вогню обстріл Донецького аеропорту, як і раніше, тривав весь цей час. А ще бойовики всіляко провокували українські підрозділи. Наприклад, як свідчать військові, ввечері вже після домовленостей у Мінську, велика колона техніки, в складі якої були танки та системи «Град», вирушила із району міста Зугрес до Дебальцевого, де дислоковані українські війська. Далі майже всю першу «мирну» ніч російська бронетехніка рухалася довкола позицій сил АТО, провокуючи постріли.
Події біля Маріуполя, у Донецьку, біля Дебальцевого, схоже, були прогнозованими, оскільки про порушення перемир’я у так званій ДНР знали завчасно. У перший його день, у п’ятницю, їхні пропагандисти покликали журналістів на прес-конференцію у вівторок на багатообіцяючу тему «Від перемир’я до газової угоди ДНР з Росією». У її порядку денному шість питань, а на першому місці таке: «Чому не виконується наказ Порошенка про припинення вогню армією України?»
Справді, чому в неділю в Донецьку знову почали гриміти вибухи вже із шостої ранку? Чому недільного вечора з мінометів обстріляли околицю Маріуполя? Чому жителі Донбасу, дуже бажаючи миру, вперто не вірять у перемир’я із тими, кому вже давно немає віри?
Луганщина. Затишшя примарне, тривога реальна
На Луганщині свідомо називають нинішній період «режимом припинення вогню», а не «перемир’ям». Тут не питають, кому потрібен крихкий мир, просто хочуть вижити. На сьогодні ціна війни, за даними ООН, — майже 3 тисячі загиблих і 6 тисяч поранених. Та хоч перемир’я триває вже понад дві доби, гинуть люди.
Бійці батальйону «Айдар» повідомили, що двічі потрапили в засідку російського спецназу біля містечка Щастя, тож уже після «припинення вогню» втратили 11 бойових товаришів.
Без трагічних наслідків, але й безрезультатною виявилася спроба Сєверодонецької місії Міжнародного комітету Червоного Хреста доправити у стражденний Луганськ гуманітарну допомогу. Співробітники місії потрапили під обстріл майже поблизу міста, тож змушені були повернути вантажівки на базу. Хто саме стріляв у них, не уточнюють. У місії підкреслили лише те, що «Луганськ вкрай потребує гуманітарної допомоги».
Допомога і справді потрібна. Мирне населення обласного центру виживає з останніх сил. Тут уже понад 40 діб немає води, світла і телефонного зв’язку. Досить почитати в соціальних мережах переказ розмов тих, із ким рідні зуміли вийти на зв’язок.
«У Луганську майже нема їжі й води. Якщо пощастить, раз на тиждень можна «упіймати» водовоз із технічною водою. Собі дозволяю випивати не більше півсклянки води на день. Коли востаннє прала одяг, не згадаю», — розповідає пенсіонерка з Кам’янобрідського району.
«11 хвилин з Луганська. Голос мами вже спокійний і рівний. Сусіди дуже допомагають. Хтось носить воду, хтось печиво. Дуже її лякає зима. Спогадів багато, але потім, каже, коли переживемо, розповім тобі», — зізнається хлопець, який не чув маминого голосу 14 днів.
«Не знаю, чи розбомбили мій будинок, чи він вцілив. Не знаю, чи живі мої друзі, яким не вдалося виїхати з Луганська. Не можу додзвонитися татові вже 4 тижні. І заради чого все це? Заради придуманої країни Новоросії? Дуже хочу повернутися у рідне місто. Ось тільки не знаю, чи буде куди повертатися», — турбується молода мама, яка вже три місяці як вимушена переселенка.
Режим припинення вогню не став справжнім перемир’ям. І тривога поширюється на українську північ Луганщини. У Старобільську та Новоайдарі, Новопскові й Троїцьку зміцнюють позиції українські військові, їм допомагають мирні люди. Позачиняли двері магазинів і домівок у містечку Щастя: бороняться від біди.
Коли ж нарешті закінчиться війна? Немає відповіді. І тільки вітер гуляє диким степом…
10 обстрілів позицій українських військ і цивільних об’єктів зафіксовано тільки протягом 7 вересня (за даними Дмитра ТИМЧУКА, керівника групи «Інформаційний Спротив»).
Сторінку підготували Лариса КОНАРЕВА, Олена ОСОБОВА, «Урядовий кур’єр», Лідія ЖАТКА для «Урядового кур’єра»