АКТУАЛЬНО 

Для того, щоб реалізувати своє право на створення громадського об’єднання, його ініціаторам не треба винаходити велосипед

Василь ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Як відомо, Конституція України гарантує громадянам право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації,  що створюються  для здійснення і захисту прав та свобод, задоволення політичних та інших інтересів. Основний Закон також гарантує право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. За Конституцією, всі об’єднання громадян рівні перед законом. А для того, щоб відповідні статті законів  успішно підтверджувалися практикою відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», було створено Державну реєстраційну службу України, якій відведено визначальну роль у реалізації права людини на об’єднання.

Суспільно-політична активність зростає

Після створення Укрдержреєстру та затвердження низки нормативно-правових актів, які визначають його компетенцію, до його повноважень зараховано функції реалізації державної політики у сфері легалізації об’єднань громадян та інших формувань, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств на Державну реєстраційну службу України.

Ці повноваження, а точніше, стан їх реалізації, мають безпосередній вплив на розвиток громадянського суспільства, основою розбудови якого є інститути громадянського суспільства (громадські організації, благодійні організації, профспілки й організації роботодавців, друковані засоби масової інформації тощо). І саме через фіксацію зростання чи зменшення кількості утворених і легалізованих об’єднань громадян, інших громадських формувань можна оцінити стан формування громадянського суспільства в Україні.

Нині, після детального аналізу ситуації щодо створення нових громадських об’єднань та політичних партій, можна констатувати, що твердження окремих політиків про згортання демократичних процесів в Україні не мають реальних підстав. Адже впродовж останніх років в Україні спостерігається збільшення громадської та суспільно-політичної активності, що проявляється у невпинному зростанні чисельності громадських організацій та політичних партій. Особливо це помітно в Києві, Харківській, Одеській та Львівській областях, м. Севастополі. Чимало нових громадських формувань зареєстрували головні управління юстиції в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Київській та Івано-Франківській областях.

Із розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об’єднань у соціально-політичному житті, їхньої впливовості в конкретно-історичних ситуаціях. Кожне із громадських формувань охоплює діяльністю певні сектори суспільного життя. Нині, як свідчить статистика,  найбільш активно створюються громадські організації професійного спрямування (лікарів, учителів, правників, податківців тощо). Наступними у рейтингу йдуть об’єднання оздоровчого та фізкультурно-спортивного спрямування. Поширені також молодіжні громадські організації, освітні, ветеранів та інвалідів, національних та дружніх зв’язків тощо. 

Із загальної кількості легалізованих/зареєстрованих в Україні громадських формувань 66% становлять місцеві, всеукраїнські та міжнародні громадські організації, 31% — місцеві, всеукраїнські та міжнародні благодійні,  0,3% — політичні партії. З огляду на це очевидно, що найвагоміша питома частка загалу належить громадським організаціям.

Громадські формування мають різну мету, завдання, рівень повноважень, територію діяльності. Проте їх соціально-політичне призначення — передусім допомога людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, створення можливостей для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Громодяни України мають право на мирні зібрання і ним вони користуються. Фото Володимира ЗАЇКИ

У межах законів і статуту

Законодавство не визначає модельних статутів для громадських формувань. Це дає змогу членам громадського формування самостійно розробити та затвердити статут з урахуванням своїх спільних інтересів. Кожне формування діє на підставі свого статуту. Цей документ визначає особливості створення і діяльності громадського формування. Він урегульовує взаємини між його членами та визначає напрями його діяльності.

Водночас норми законодавчих актів, що регламентують особливості реєстрації громадських формувань, визначають положення, які обов’язково повинен містити статут. Наприклад, для громадських організацій це назва (повна, а також скорочена), статус та юридична адреса, мета й завдання, умови й порядок прийому в члени громадської організації, вибуття з неї, права й обов’язки членів (учасників), порядок утворення й діяльності статутних органів, місцевих осередків та їх повноваження, джерела надходження й порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань, порядок внесення змін і доповнень до статутного документа.

Однак для ефективного функціонування у правовому полі статутні документи громадських формувань не можуть суперечити законодавству України. В цьому полягає нагальна потреба проведення правової експертизи установчих документів громадських формувань на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України. Оскільки  є низка правових норм, які забороняють окремі напрямки діяльності громадських формувань. Наприклад, у разі, якщо громадське формування має на меті отримати статус неприбуткового та бути включеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ, у його статуті не може бути задекларована діяльність, яка передбачає отримання прибутку.

У разі потреби зміни форми взаємин між членами громадського формування, обрання інших видів діяльності чи обрання нового складу керівних органів вносяться зміни до статуту громадського формування. При цьому думку кожного члена громадського формування слід враховувати. Реєстрація змін до статутних документів (взяття до відома інформації про зміни у складі керівних органів) полягає у проведенні правової експертизи цих змін, перевірці відповідності змісту внесених змін на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства, а також відповідності процедури ухвалення змін до статутних документів громадського формування. Статути зареєстрованих громадських формувань містять вимоги щодо правомочності засідань їхніх статутних органів та порядок їх скликання.

Під час проведення правової експертизи змін до статутних документів (взяття до відома інформації про зміни у складі керівних органів) Укрдержреєстр аналізує чинний статут громадського формування (у якому порядку скликаються статутні органи громадського формування, та за яких умов вони правомочні). Потім перевіряється відповідність інформації, зазначеної в поданих документах, положенням статуту громадського формування.

Функція контролю за дотриманням громадськими формуваннями положень їхніх статутів спрямована не лише на забезпечення врахування інтересів усіх його членів. Вона спрямована також на уникнення зловживань окремих членів громадських формувань, котрі, як свідчить практика, є вельми поширеним явищем у їхній діяльності.

А для того, щоб ініціатори створення громадських формувань  не заблукали між двома соснами, їм варто знати, що Укрдержреєстр та його територіальні органи ведуть значну роботу, спрямовану на підвищення правової обізнаності громадян у питаннях легалізації/реєстрації громадських формувань. Зокрема, на веб-сайтах Укрдержреєстру та його територіальних органів розміщено основні положення законів України, що регулюють порядок легалізації (реєстрації) об’єднань громадян, перелік документів, що їх подають для легалізації (реєстрації). Крім цього, розміщено актуальні списки об’єднань громадян, легалізованих (зареєстрованих) управліннями юстиції в установленому законом порядку для запобігання відмовам на підставі наявної назви. Також в  Укрдержреєстрі проводять консультації з питань легалізації (реєстрації) громадських формувань та надають зразки документів.