У народі вже охрестили практику вкидання депутатів у сміттєві баки «сміттєвою демократією». Розпочавшись у столиці, такі спроби «люстрації» блискавично, немов вірус Ебола, ширяться в регіонах. І ось уже в Кіровограді активісти кинули у сміттєвий бак одного з депутатів обласної ради, бо «він не голосував за висловлення недовіри до новопризначеного голови облдержадміністрації». Під крики «Ганьба!» активісти так само «люстрували» заступника голови Рівненської облради Олександра Данильчука. Далеко неоднозначна реакція в суспільстві на побиття в Одесі народного депутата Нестора Шуфрича.
На сесії Черкаської обласної ради цими днями розгорнулася справжня баталія. Представники громадсько-політичних організацій проводили акцію «Політичне сміття», під час якої люди в камуфляжній формі почали ловити окремих депутатів і намагалися заштовхнути їх у контейнери для сміття. Одному з них розсікли лоба, потекла кров. Друга депутат змушена була давати ляпаси найбільш прискіпливим активістам. Причому ніхто з «люстраторів» навіть не пояснив, чого вони хочуть і які претензії мають до тих чи інших обранців. Уже потім з’ясувалося, що таким чином представники «Автомайдану. Черкаси», «Громадського блокпоста», «Самооборони майдану» та «Ультрас» нагадують про необхідність люстрації та протестують проти участі у виборах колишніх регіоналів та комуністів. Вони запевнили, що планували мирну акцію, однак вийшло… як вийшло.
На заклики голови обласної ради Валентини Коваленко обговорити ці питання за «круглим столом» активісти не реагували.
Нам випало жити в еру майданів та революційних потрясінь. А тепер ще й війна на сході України. Гинуть люди. Тим часом, замість того, щоб мобілізуватися, відкинувши всі політичні амбіції, не всі, кого обрали у представницькі органи влади, зокрема й місцеві ради, виявляють високу свідомість. Дехто вичікує, навіть на сесії не приходить. Але жодні суспільні катаклізми не чекатимуть, поки хтось «дозріє» і за необхідності рішуче порве з минулим, зокрема й партійним. Разом з тим до влади активно рвуться «колишні», які й привели нашу країну до війни. Проти цього протестує громада: один із проявів цієї незгоди — «сміттєва демократія».
Хтось скаже, чого, мовляв, потурати тим, хто довів країну до розрухи? Як висловився один із активістів-автомайданівців, «ті люди, які сьогодні потрапили на смітник, цього заслужили». Але ж надягання баків на голову, як зауважила голова обласної ради Валентина Коваленко, «це зовсім не ті методи». Напевно, тут не варто розповідати про способи цивілізовано не допускати до влади людей, які не заслуговують на народну довіру. Шляхів для цього багато, зокрема й голосування на виборах. «Сміттєва» ж люстрація, побоюються й у Черкаській облраді, може тільки залякати тих, хто намагається діяти в цій непростій ситуації. Поки що рада змушена працювати складом, який обрано раніше, хоча на своїй першій сесії вона погодилася саморозпуститися. Оскільки ж дострокові вибори не на часі, керівництво ради намагається знайти шляхи підвищення відповідальності депутатів через політичні сили та громади, які їх свого часу висували.
Отож чи варто вносити в роботу тих чи інших представницьких органів влади чинник сміттєвого бачка, ще треба добре подумати. Адже може статися так, що нікому буде вирішувати назрілі життєво необхідні питання, пов’язані з настанням холодів, облаштуванням переселенців, лікуванням поранених…
Зрештою — чи не призведе подібна «народна» люстрація до анархії, в той час як країна конче потребує порядку й злагодженості?