Як правило, на заклик «Наших б’ють!», коли йдеться про журналістів, відгукуються самі журналісти. Пояснення прості — елементарна корпоративна солідарність та розуміння того, що подібне може статися із тобою. Справи про перешкоджання законній професійній журналістській діяльності нечасто потрапляють до суду чи в поле зору прокуратури та інших правоохоронних органів. Виключно після того, як вони набули широкого розголосу. Або їм надали такого розголосу. Втім, на конфлікт, який виник між представниками миколаївських медіа та працівниками відділу управління податкової міліції Києва, все ж таки відреагувала прокуратура і порушила кримінальну справу.

Стандартна подія для столиці і неабияка для провінції, як на мене, має кілька «підводних» меседжей. Але спочатку про суть самої справи. До редакції однієї з миколаївських газет звернулася жінка, яка повідомила про те, що її чоловіка викрали і він може перебувати в будівлі спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків.

На місце прибули два журналісти і після пред’явлення посвідчень попросили працівників податкової міліції прояснити ситуацію. Незважаючи на відмову, журналісти залишилися, щоби зафіксувати на фотоапарат факти можливих порушень прав людини. Під час фотографування спілкування працівників податкової міліції та адвоката працівник відділу податкової міліції Києва «Рись» відібрав фотоапарат в одного з журналістів. А коли повернув, з’ясувалося, що знімки були знищені. Також працівники відділу «Рись» намагалися відібрати фотоапарат у журналістки, в результаті чого дівчина отримала легкі тілесні ушкодження.

Ситуація насправді неординарна. І прокуратура дійсно має розібратися. Але мені згадується випадок з власної тоді ще початкової журналістської практики. Мене попросили бути на судовому засіданні. «Замовники» пояснили: нічого робити не треба, статтю писати не обов’язково. Просто скажіть судді, що ви журналіст і покажіть посвідчення. Я відмовилася. Бо справа попахвувала якимось шантажем. Не хочу ображати колег, але інколи їх просто використовують. Або ж вони самі «нариваються» на неприємності.

Так збіглося, що приблизно в цей самий час в Миколаєві проходила фотовиставка «Під PRESSом», яку привезли відомі київські журналісти. Вони та місцеві представники медіа взяли участь в обговоренні питань, пов’язаних з протидією цензурі. І до чого ж дійшли? Виявилося, що проблемами в контексті питань свободи слова у Миколаєві є заангажованість ЗМІ, низький професійний рівень журналістів, акцент приватних телеканалів на комерційному чи особистому інтересі власників при підготовці сюжетів, відсутність самоцензури серед журналістів.

Тож здається, коли хтось на весь світ заявляє про утиски преси, треба почати з себе, згадати про журналістську етику та професіоналізм, про виваженість та об’єктивність. Нарешті про Закон «Про доступ до публічної інформації» та про можливості його використання.