Давно не розраховую на допомогу чоловіків. Усе вирішую й роблю сама. Самостійність виявляється навіть в елементарних побутових моментах. Не реагую на простягнуту з авто руку, майже ніколи не підпалюю від запропонованої запальнички, дякую, як доросла тьотя, коли молодик поступається місцем у громадському транспорті. Не кажу вже про інші звички, які приклеїлися до сучасних жінок. Я не пані й не леді.
Але бентежить тенденція, що стосується не лише мене. Спостерігаю її з дописів дівчат у соцмережах. Одна ділиться: «Нарешті поклала плитку у ванній кімнаті», інша: «Навчилася вкручувати лампочки», ще одна: «Прикріпила поличку, забила цвяхи». Ідеться про жінок різного статусу: заміжніх, незаміжніх і трохи заміжніх.
Радує, звісно, що українські жінки можуть усе. І на дачу поїдуть, коли туди не лише по шашлики-прогулятися слід їхати. При двох наявних дієздатних чоловіках із власними автомобілями ми із сестрою змушені їхати на дачу рейсовим автобусом, іти кілька кілометрів пішки туди й звідти.
Подихали чистим повітрям, наговорилися — є позитив. І зроблено чимало. Сестра Оля впоралася з вікнами, які требі було підготувати до зими, я на городі господарювала. Начебто подужали. Згадали про чоловіків, телефонуємо кожна своєму. Ті ж наче змовилися: «Сонечко, хворію. Приїжджай швидше». Після тих слів випили ми коньяку за нас, за жінок.
Почала звертати увагу на оголошення на кшталт «чоловік на годину». Ідеться про ремонт побутових приладів, усунення проблем з водопроводом, каналізацією, електрикою. Послуга актуальна. Якби не було на неї запиту, не було б і пропозиції. Отже, є.
Погоджуюсь із висловом, що нині жінки стали як чоловіки і навпаки. Чоловіки перетворюються на слабку стать. Це за статистикою жінки заробляють менше, ніж чоловіки. Насправді все тримається на жінках. Вони часто заробляють і на себе, і на чоловіка.
«Сама, сама, сама», — фраза з фільму Ельдара Рязанова. Там був інший контекст, та саме ці слова найкраще ілюструють нинішній емоційний стан багатьох українських жінок. Доки вже все робити «сама, сама, сама»? Чому навіть законний чоловік став таким ледачим і сподівається на жінку?
Відповідь одна: розбестили ми чоловіків, розпестили, багато їм дозволяємо, та мало питаємо. Забуваємо, що первісні ролі незмінні: чоловіки мають бути здобувачами, жінки — уособлювати радість життя. Ролі змінюються, на жаль. У приятельки, яка майже власноруч відремонтувала квартиру, питаю: «Чоловік тобі навіщо?» — «А хай буде, для кохання», — відповіла.
Раніше «для кохання» були жінки. Тепер усе змінилося. Якщо чоловіки неважливі, то може, справді йдемо до доби амазонок, войовничого племені жінок, що не терпіло в своєму середовищі чоловіків? Слід замислитися чоловікам.