Поясніть, будь ласка: чи належить за соціальним статусом одинока особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати, до сім’ї згідно із Законом «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»?
Також хочу дізнатися: чи мають такі особи право на призначення соціальної допомоги та допомоги на догляд?
М. ТЕСЛЕНКО,
с. Русанівка Сумської обл.
Віталій МУЩИНІН,
директор департаменту державної
соціальної допомоги Мінсоцполітики:
— Статтею 1 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» визначено, що сім’я — це особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Права члена сім’ї має одинока особа.
Відповідно до статті 4 Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» (далі — закон), державна соціальна допомога згідно із цим законом призначається особі, яка:
1) досягла віку, встановленого статтею 1 цього закону, та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;
2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);
4) є інвалідом І групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із статтею 7 закону, державна соціальна допомога на догляд призначається зокрема:
— одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи за інвалідністю (крім інвалідів І групи);
— малозабезпеченим інвалідам І групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи за інвалідністю (крім інвалідів війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії за інвалідністю відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»; осіб, які належать до інвалідів війни відповідно до статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, за інвалідністю або за вислугу років; осіб, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», і які є інвалідами І групи внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують стороннього догляду).
На виконання статей 4 і 7 Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» постановою Кабінету Міністрів від 02.04.2005 року № 261 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд. Ним визначено, що до малозабезпечених, котрі мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державну соціальну допомогу на догляд, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність.
До одиноких осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державну соціальну допомогу на догляд, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати.