Лише протягом одного тижня в Миколаєві трапилося кілька надзвичайних ситуацій, пов’язаних із падінням дерев — стареньких тополь. Уперше — в центрі міста, коли дерево звалилося на мікроавтобус і фактично розчавило його. Протягом кількох годин рух однією з центральних вулиць було заблоковано. Цього самого дня у зв’язку з поривами вітру дерева масово падали у всьому місті: у дворах, на вулицях вздовж проїзних частин. Дивом люди залишилися живими — і водій мікроавтобуса, і дівчина, яка вийшла з магазину й в останню мить відскочила від дерева, що падало.

А днями стара тополя впала на маршрутний мікроавтобус під час руху, внаслідок чого травмовано двох дітей і чоловіка. Як з’ясувалося, у транспортному засобі перебувало 15 людей, троє з них травмувалися. Добре спрацювали миколаївські рятувальники, які відразу прибули на місце. Парамедик ДСНС надала першу допомогу одній із пасажирок. Із травмами різного ступеня двох неповнолітніх і дорослого госпіталізовано. Рятувальники за допомогою спецобладнання розпиляли і прибрали дерево з проїзної частини.

Хто винен у цих ситуаціях і головне — чи когось покарають — питання досить актуальне. Звісно, всі негаразди можна списати на поривчастий вітер, який цими днями лютував у всій країні. Насправді стало нормою списувати всі проблеми на природні явища, так звані катаклізми. Узимку не пройти не проїхати дорогами, бо випав сніг. Диво дивне! Восени в багатьох будинках протікають дахи, бо йдуть дощі. Навесні падають дерева, бо вітер. Відмовку комунальні служби знаходять швидко й легко. Адже набагато складніше виконувати свої прямі обов’язки, планувати роботу, готуватися до ймовірного, точніше, вірогідного ускладнення погодних умов. Зі снігом і дощем зрозуміло: дороги слід розчищати, а дахи ремонтувати. Це завдання міської влади, житлово-комунальних підприємств.

А як бути з деревами? Тополі в Миколаєві висаджували більш ніж 50 років тому, коли забудовували окремі мікрорайони. Тепер складно звинувачувати того, хто запропонував так озеленити місто. Може, на той час то був єдиний вихід додати зелені сонячному Миколаєву. Дерева саджали поблизу будинків, не зважаючи, що через 50 років вони коренями руйнуватимуть споруди, а кронами трощити дахи.

Ідеться не про тих перших озеленювачів. А про те, що нині дерева вже віджили свій вік та потребують спилювання і заміни на нові, не такі небезпечні. Щоправда, для цього відповідній службі департаменту житлово-комунального господарства слід принаймні провести інвентаризацію всіх наявних дерев, щоб встановити, чи безпечні вони, якщо зірветься сильний вітер, визначити аварійність та ймовірність шкоди.

На жаль, масово такої роботи ніхто не проводить. Щоправда, служби йдуть назустріч найбільш настирливим та уїдливим містянам. Це сталося, коли після моїх неодноразових письмових та особистих звернень фактично з погрозами поскаржитися вище департамент екології таки кронував дерево, яке під час недавніх поривів вітру повалилося б на житловий будинок.

Звісно, це не метод спілкування з міськими службами. Та як бути, коли аварійне дерево не загрожує житловому будинку, а просто росте при дорозі? Хто тоді писатиме листи і скарги? До речі, водій пошкодженого мікроавтобуса, як стало відомо, має намір звернутися до суду й вимагати відшкодування вартості поламаного автомобіля у комунальних служб.

Скільки ще потрібно поламаних дерев, пошкоджених машин, зіпсованого здоров’я звичайних містян, щоб відповідні служби зробили необхідні висновки й працювали на те, щоб запобігти біді? Це просто щастя, що ніхто всерйоз не постраждав. Невже треба чекати найгіршого? Невже не можна просто відповідально ставитися до роботи й сумлінно виконувати свої обов’язки? Було б бажання.