У департаменті агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації презентували проект Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні, ініціатором якого стали Міністерство аграрної політики та продовольства України та партнери — об’єднанням страховиків «Аграрний страховий пул» і проект Міжнародної фінансової корпорації.
Не наступати на одні й ті самі граблі
Обговорюючи проблеми щодо страхування сільськогосподарської продукції, фахівці аграрного сектора особливу увагу звертали на недосконалість законодавства у цій галузі, зокрема говорили про недостатню прозорість безпосередньо страхування, малий обсяг пропозицій страхових послуг, які відповідали б потребам сільгоспвиробників, а також недостатню інформацію для обчислення тарифів страхування тощо.
На Черкащині торік було застраховано лише 22 тисячі гектарів сільгоспугідь із 1,2 мільйона гектарів. За одним із чотирьох десятків договорів одне з господарств отримало близько 80 тисяч гривень страхової виплати.
Чому ж не страхують селяни своїх ризиків, які у кожного з них досить великі? Відповідь проста: не вірять керівники господарств страховим компаніям. Ось красномовний приклад. Узимку 2002-2003 років під льодовою кіркою задихнулося багато гектарів озимини, однак клієнтам-господарствам роз’яснили, що про такий страховий випадок серед ризиків нічого не було сказано… Ось так відреагували страхові компанії на справедливі претензії. Зрозуміло, що вкотре наступати на одні й ті ж самі граблі селянин не буде.
Запитуємо: «А чи є якісь «арбітри» на випадок спорів?» Кажуть, мали б бути незалежні експерти, які давали б реальну оцінку втраченого врожаю. Але насправді сільгоспвиробники захисту не мають. І самотужки відстояти свої інтереси вони не можуть. Особливо це стосується індивідуальних господарств. Далеко не всі сільські господарі мають належну освітню підготовку, щоб розібратися в законодавчій базі. А оплатити юридичні послуги вони змоги не мають.
Селяни знають, що в разі спорів перевага буде на боці страхових компаній. Тому й не хочуть страхуватися. Та й грошей на це в аграрників, скажемо відверто, зовсім обмаль. Ще років сім-вісім тому, коли держава підтримувала цю справу, значна частина господарств спробувала «страхового хліба»: частка застрахованої площі зросла чи не найбільше — аж до 8%. Проте потім різко впала. Тепер іти в страхову компанію змушує тільки нагальна потреба — придбати у кредит техніку, зерно в Аграрному фонді, взяти банківську позику.
Чи перетнуться «паралельні світи»
Однак необхідність захисту поля від можливих природних та інших «сюрпризів» не зникає. Ба навіть збільшується, адже в майбутній урожай вкладають щоразу більші кошти. Кліматичні катаклізми раз у раз приносять несподіванки — хліб нищать спека, дощі, бурі.
Приміром, нинішнього літа посіви в багатьох місцях вилягли від сильних вітрів, інтенсивних опадів. Навіть соняшник подекуди не витримав — зліг, ніби підкошений. Проте селяни не поспішають до страховиків. А ті — ображаються. Нецивілізовані, кажуть.
«Ми існуємо, немов паралельні світи», — зауважила Тетяна Бривко, експерт з розвитку агрострахування. А як зі страхуванням у сусідів? Фахівці стверджують: у Білорусі обов’язкове страхування ризиків у сільському господарстві запровадили давно. Селян там не залишають наодинці з проблемами та бідами. І в Росії держава подбала про захист селян, про те, щоб зберегти довіру у людей до системи страхування.
Як усе ж таки розворушити українських аграрників, пришвидшити процес? Потрібно зібрати пропозиції до розробленої Концепції, щоб довершений документ спрямувати на затвердження у Кабмін. Серед нововведень виробничників — учасників обговорення звучало насамперед побажання «чесних відносин, без підводних каменів», подолання корупції та відновлення державної підтримки у справі страхування, максимального поліпшення умов для всіх представників агро-страхового ринку. Ось тоді, можливо, співпраця й налагодиться. Загалом же Концепцію розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Черкасах підтримали.
Ми в Google+