Підвищенням цін на продовольство нині вже нікого не здивуєш, але одним з харчових продуктів, що подорожчали найбільше, став цукор. Він як почав дорожчати ще торік восени, то не зупиняється й досі. Ціни на цукор зросли відтоді приблизно вдвічі й тепер на 70—90% перевищують світові, про що свідчить порівняння цін на Лондонській біржі та в Україні.

Таке зростання боляче вдарило по кишенях українців не лише безпосередньо під час купівлі цукру, а й через суміжні галузі — кондитерську, молочноконсервну (згущене молоко із цукром), виробництво солодких напоїв тощо. Вони нарікають, що через ціни на цукор їхня продукція стала занадто дорогою та неконкурентоспроможною на ринку.

Відповідно доводиться згортати виробничі потужності, скорочувати робочі місця, брати кредити для покриття збитків і вдаватися до інших недобрих для виробників заходів. У найближчій перспективі, наголошують виробники солодкої продукції, на них чекає втрата закордонних ринків — хто ж купуватиме дороге українське, якщо є інше, дешевше?

Аргументи аграріїв

Представники цих галузей вважають винними в такій ситуації цукровиків, але самі цукровики посилаються на об’єктивні причини. Несприятливі погодно-кліматичні умови спричинили зменшення врожайності цукрових буряків (з 46,1 до 42,5 тонни з гектара) та зниження їхньої цукристості (16,14% порівняно з 17,9 2019 року, що вважають істотним). Сюди ж слід додати значне скорочення посівних площ під цукровими буряками — 216 тисяч га порівняно з 222 2019-го, але і це набагато менше, ніж кілька років раніше.

Аграрії вважають вирощування цукрової сировини невигідним через дорожнечу насіння, добрив, пально-мастильних матеріалів, тому віддають перевагу іншим культурам. До речі, дорожнеча добрив — це замкнене коло: що вони дорожчі, то менше вносять їх аграрії, одержують менший урожай, відповідно менший дохід, і в них лишається ще менше грошей для купівлі добрив на наступний рік.

Слід додати, що тривала посуха торік восени ускладнювала збирання, через що цукрові заводи почали роботу зі значним запізненням, а закінчити мусили раніше через брак сировини. Усе це разом призвело до того, що виробництво цукру в цьому сезоні зменшилося на 22,3% порівняно з попереднім роком, хоч і той був аж ніяк не рекордним.

Загальний обсяг цукру, виробленого в Україні у сезоні 2020—2021 років, лише трохи перевищив мільйон тонн, тоді як ємність внутрішнього ринку оцінюють в 1 мільйон 200 тисяч тонн. Відповідно кількість цукрових заводів, які працюють, і чисельність робітників на них скорочуються вже кілька років поспіль.

Промовистим показником нинішнього стану галузі стало те, що, за даними Державної митної служби, експорт цукру з України за січень — липень цього року сягнув 2,2 тисячі тонн, що у понад 30 разів менше за перше півріччя торік (67,1 тисячі тонн). Майже половину (41,4%) із цього приголомшливого обсягу закупив Ізраїль, ще третину — Німеччина (29,2%), 15% — Молдова, решта країн — дуже незначні обсяги. Варто додати, що у липні експорт цукру з України становив аж 12 тонн!

Натомість імпорт цукру за ту саму першу половину року становив у 70 разів більше за експорт — 143,2 тисячі тонн, найбільше (70%) — із Бразилії, 20% — з Польщі.

Уряд почув підприємців

Щоправда, є припущення, що дефіцит цукрової сировини, який зростає, може спонукати сільгоспвиробників знову збільшити посіви, але тільки за однієї умови: підвищення цін на їхню продукцію. Тоді очікувати зниження цін на цукор вже не доведеться, що ніяк не радує. І це на тлі тривалого зниження ціни цукру у світі. А якщо і варто очікувати зростання обсягів вітчизняних цукрових буряків, то лише восени наступного року, показники на цей рік вже відомі: хоч трохи більше, та все одно мало. А що робити зараз?

Цукровики сподіваються на державну підтримку галузі, зокрема технічне оновлення підприємств. Так, вони вже котрий рік марно домагаються скасування мита на імпорт обладнання для цукрових заводів.

Єдине, що їх радує, — відновлення 20% ПДВ на цукрові буряки. До того виробники цукру перебували у тому самому становищі, що й уся промисловість із переробки сільськогосподарської сировини, тобто мусили доплачувати різницю з ПДВ за аграріїв, адже для цукрових заводів діяла ставка 20%, а для постачальників сировини — 14%.

Тепер цю протиприродну ситуацію усунуто, і це добре, але знову-таки, на майбутнє. А що зараз? Лише переробка імпортного тростинного цукру-сирцю. Це краще, ніж імпортувати готовий цукор — по-перше, сирець дешевший, а по-друге, є робота для вітчизняних цукрових заводів, бо ж треба перетворити густу бурштиново-жовту рідину на звичний нам білий пісок.

Проте тут є заковика: згідно з угодою України з ЄС на імпорт цукру, діє тарифна квота, на нинішній рік її встановлено в обсязі 260 тисяч тонн, а ввезений цукор обкладається митом обсягом 50% митної вартості.

З цього приводу громадське об’єднання «Спілка українських підприємців» звернулося з листом до Міністерста економіки та аграрної політики, Верховної Ради й Антимонопольного комітету, в якому просили тимчасово, до сезону початку збирання цукрових буряків нового врожаю (жовтень), встановити нульове імпортне мито на цукор-сирець.

Кабінет Міністрів України ще у червні підтримав позицію підприємців і висловив намір запропонувати Верховній Раді скасувати до 1 жовтня 2021 року ввізне мито на 120 тисяч тонн цукру-сирцю для стабілізації ситуації на ринку. Цю квоту мали б розподіляти між імпортерами в порядку черговості подачі заявок у митний орган.

На засіданні 2 червня уряд схвалив відповідний законопроєкт «Про внесення змін до розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо тимчасового звільнення від оподаткування ввізним митом цукру білого», розроблений Міністерством економіки. Але, на жаль, як траплялося з багатьма корисними ініціативами уряду, на шляху до сесійної зали парламенту документ загадково загубився, і де він тепер, так і не вдалося з’ясувати.

А час минає, ще трохи більш як місяць, і потреба у законопроєкті геть відпаде. Щоправда, і нині деякі великі аграрні компанії завозять на переробку імпортний цукор-сирець у великих обсягах, але зі сплатою мита. Певна річ, за такої умови цей імпортований цукор аж ніяк не поліпшить загальне становище на ринку.