АКЦІЯ «УК»

Від викидів підприємства, що належить російським власникам, страждають люди та довкілля 

Про проблему шламосховищ Миколаївського глиноземного заводу «Урядовий кур’єр» пише вже вп’яте за останні півтора року. Вперше про небезпеку викидів червоного шламу газета попереджала у грудні 2010-го. Трохи раніше сталася аварія на глиноземному комбінаті Айка в Угорщині, де майже один мільйон тонн небезпечної сировини забруднив територію країни.

Вже в лютому-березні 2011-го забруднення не оминуло й нас. Територія населених пунктів, прилеглих до заводу, протягом кількох днів «перефарбувалася» у червоний колір. Вулицями розгулювали червоні собаки, змінили свій природній колір дерева та земля. Ситуація повторилася й у 2012-му. Щоправда, вітер подув в інший бік, і червоним став тільки лід на лимані. Чого чекати в наступні роки? Чи зміниться ставлення власників та керівництва глиноземного заводу до своїх сусідів? Чи на таку байдужість заслуговують господарі землі, на якій розташувався завод?

Шнекохід, який надійшов на завод у грудні минулого року, не встиг обробити шламове поле до настання морозів та вітру.
Фото надане автором

У «них»  і у «нас»

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» належить російському власнику — компанії РУСАЛ, керівником якої є Олег Дерипаска. У повідомленнях прес-служби заводу зазначається: «Миколаївський глиноземний завод був уведений в експлуатацію у 1980 році. У 2000-му він був включений в технологічний ланцюжок компанії РУСАЛ. МГЗ є одним з найбільших виробників сировини для алюмінієвої промисловості в Європі, його виробнича потужність становить 1600000 тонн глинозему на рік».

На Лондонській біржі вартість тонни глинозему становить 300 американських доларів. Тож, за елементарними підрахунками, МГЗ заробляє на рік щонайменше 480 мільйонів доларів (тобто, 3 мільярди 840 мільйонів  гривень). До чого ці нескладні обчислення? Повірте, абсолютно відсутнє бажання рахувати доходи в чужій кишені. Можна зробити, як мінімум, один висновок — аби не допускати забруднення прилеглих територій, завод гроші має, їх вистачить на щорічні екологічні заходи і будівництво шламосховищ європейського рівня. Але шлам продовжують зберігати просто неба, і  він продовжує пилити.

 Кількість накопиченого шламу на Миколаївському глиноземному  заводі майже у 20 разів більша (!), ніж в угорському Айку. І зберігається речовина так само, як і угорська, — у відкритій ямі з пульпою. Насправді, на думку екологів, жодна комісія, жоден експерт не може сьогодні гарантувати, що Миколаєву не загрожує така ж екологічна катастрофа, як та, що відбулася в Угорщині. Але там постраждалі від витоку шламу отримали по 15 тисяч євро компенсаційних виплат. Миколаївці ж, які проживають поряд із заводом, отримали тільки неспокійного сусіда, постійні завіряння у безпеці та періодичні дарунки в рамках соціальних програм заводу. І хоча угорська трагедія значно масштабніша за миколаївські, краще все ж таки не чекати, коли загуркотить справжній грім.  

Привіт з Марса

Причини нинішнього шламопиління виникли не тепер. Перше його сховище будували одночасно із заводом майже 30 років тому. Рішення приймалося, в першу чергу, з урахуванням економічної необхідності розташування підприємства. І ніхто тоді навіть не замислювався над екологічними проблемами і над тим, до яких наслідків це може призвести у майбутньому. Невдало було обрано і місце розташування першого шламосховища — на березі Дніпро-Бузького лиману, що вливається в Чорне море, поблизу місць масового відпочинку, на античному поселенні Ольвійської хори.

Насправді запилення шламом відбувалося в тій чи тій кількості завжди. І «марсіанські пейзажі» можна було побачити час від часу, але саме зараз вони найбільш яскраві.

Як повідомляють в обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій, у січні—лютому 2012 року, при виникненні несприятливих метеорологічних умов (температура до – 240С, шквалисті пориви вітру до 17—24 м/с та вологість повітря) сталося вимерзання відкритих дільниць шламосховищ ТОВ «МГЗ» та їх вивітрювання. До того ж, велися планові роботи з рекультивації шламосховища №1. Поверхні шламосховища №2 не встигли обробити шнекоходом. Спільними зусиллями заводу та управління МНС проблему вивітрювання шламу було локалізовано. 

Також в управлінні зазначають, що у зимовий період 2012 року забруднення було значно менше, розповсюдження червоного шламу на територію населених пунктів не відбувалося. А дані моніторингу, проведеного Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області, свідчать, що концентрації алюмінію, заліза та марганцю у грунтах не перевищують гранично допустимі.

Оптимістично звучать і заяви керівництва підприємства. Так, генеральний директор МГЗ Юрій Овчинников запевняє, що «речовина, яка вкрила населені пункти та поля, — не шлам. Це пил, який утворився на поверхні шламового поля у зв’язку з тривалими морозами та сильними вітрами. Він є абсолютно нетоксичним».

Таблиця Менделєєва — всюди

Червоний шлам належить до малонебезпечних відходів, але, на думку спеціалістів, здатний негативно впливати і на організм людини, і на навколишнє середовище. Це — комплексна сировина з високим вмістом оксидів алюмінію, заліза, натрію, титану, кальцію, кремнію. Він створюється при очищенні бокситів (основна сировина для виробництва алюмінію) у виробництві глинозему. За висновками санітарного департаменту Угорщини, червоний шлам шкідливий для здоров’я людини, він викликає опіки шкіри, слизових оболонок. У дітей спостерігається зниження інтелектуального рівня і зростання агресивності, у дорослих — підвищення артеріального тиску, оніміння кінцівок, м’язові болі, головний біль, болі в животі, зниження пам’яті, імунітету, погіршення потенції, недокрів’я, ураження печінки і нирок. Може, миколаївський шлам «кращий» за угорський і не провокує таких наслідків? Невідомо.

— У червоному шламі міститься чи не вся таблиця Менделєєва, —зазначає директор Південної філії інституту екології НЕЦ України Олег Деркач. — І поки ніхто не може вірогідно довести, що ця речовина не впливає на здоров’я людей. Адже до цього часу не зроблено тоскикологічно-гігієничний паспорт шламу. У Миколаєві таких спеціалістів немає, замовляти паспорт можна у великих містах. Хто його має зробити? Безумовно, завод. Але, мабуть, подібні витрати не передбачені.

Також достеменно невідомо, яким чином шлам впливає на фауну Дніпро-Бузького лиману. Таких даних у головному Державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Миколаївській області немає. Однак там зазначають: складові червоного шламу здатні суттєво знижувати швидкість фотосинтезу та накопичуватися в тканинах мешканців водойм, і негативний вплив може проявлятися протягом кількох років.

Хто проти шламу?

Думки з приводу постійних викидів глиноземного заводу висловили жителі села Лимани Жовтневого району, розташованого поблизу підприємства. Так, Віра Сурмілова зазначає, що «останнім часом жити поряд зі шламосховищем стало нестерпно. Від того, що завод сплачує штрафи, нам дихати не легше». Підтримує односельчанку і Ніна Дуднік, яка впевнена, що люди в селі стали більше хворіти саме у зв’язку із постійними викидами червоного шламу.

Офіційна статистика свідчить, що, наприклад, рівень захворюваності на туберкульоз у Жовтневому районі не збільшується, а навпаки, зменшується. У 2011-му цей показник на 100 тисяч населення становив 87,2. Тоді, як середньообласний показник — 89,3. Але очевидно, що за цими даними не можна судити про вплив шламу.

В обласній державній адміністрації добре розуміють небезпеку постійних викидів і не тільки не залишаються осторонь проблеми, а й наполегливо змушують завод припинити вивітрювання шламосховищ. Перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації Геннадій Ніколенко щодня відвідував небезпечні об’єкти, проводив наради за участю представників заводу та спеціалістів різних галузей. «Ми на всіх рівнях казали про існуючу проблему, — зазначає Геннадій Борисович.—  І все ж таки змусили завод звернути увагу на те, що необхідно застосовувати сучасні методи попередження викидів шламу. Події цього року показали, що профілактика зробила свою справу — пилу було набагато менше. Результати аналізів довели, що відсутнє перевищення алюмінію, заліза, марганцю».

Завдяки активному втручанню облдержадміністрації, завод у 2012-му році передбачив у бюджеті 3,8 мільйона гривень на заходи пилопригнічення. Планується продовжити рекультивацію шламосховища №1, придбання водяних гармат,  удосконалення шламосховища №2, глибоке рихлення та ущільнення шламових пляжів шнекоходом та інше. «Ми отримали від кораблебудівного університету апарат класу «Інспектор», — повідомляє Геннадій Ніколенко, — за допомогою якого зможемо провести обстеження дна лиману і зробити висновок про його стан».

На шламосховищі №1 мають в цьому році завершити рекультивацію. Ділянки осушуються, засипаються щебенем, землею, засаджуються травою. Потім можна і ліс висадити. І перетворити в «місто-сад». Та й сам шлам представляє собою товар, який можна успішно продавати та використовувати в металургійному виробництві, для шляхового покриття, виробництва будівельних матеріалів.

В  якості компенсації…

Офіційно визнано, що події на шламосховищах у 2012 році не містять в собі ознак надзвичайної ситуації. Шкода населенню не встановлена. І якщо в минулому році глиноземний за викиди шламу сплатив штраф у 50 тисяч гривень, нині санкції до підприємства не застосовувалися.  За відсутності підстав глиноземний не планує компенсаційні виплати жителям прилеглих населених пунктів.

У 2011 році реалізовано Програму соціального партнерства на території Жовтневого району — профінансовано роботи, послуги, придбання техніки і обладнання в розмірі понад три мільйони 100 тисяч гривень. На 2012 рік адміністрація підприємства та обласна державна адміністрація підписали програму соціального партнерства на суму понад чотири мільйони гривень. А з Жовтневим районом підписання подібної угоди планується у квітні. Орієнтовна сума становить 500 тисяч гривень на три сільські ради — Прибузьку, Лиманівську та Галицинівську.

Безумовно, для області Миколаївський глиноземний — і наповнювач бюджету, і інвестор соціальних програм. Але навіть серйозні виплати на різноманітні програми не забезпечать людям здоров’я, а природному середовищу — чистоту та розквіт, якщо про це щодня не піклуватися.

ПРЯМА МОВА

Геннадій НІКОЛЕНКО, 
перший заступник голови
Миколаївської облдержадміністрації

— Не проблема зупинити завод. Але не в цьому полягає завдання влади. Наша задача — змусити завод стати соціально відповідальним. І зрозуміти, що треба думати і про екологію, і про жителів області. Завод дає в бюджети різних рівнів 150 мільйонів гривень в рік, плюс додатково 30 мільйонів гривень до Пенсійного фонду. Ми ж маємо зрозуміти, що зупинивши завод, ми втратимо серйозні надходження в бюджет.