ЗМІНИ
На Волині нарощують поголів’я великої рогатої худоби і зробили жорсткішим контроль за оплатою заготовленого у населення молока
Волинь традиційно, ще з радянських часів, є одним з «наймолочніших» і «найм’ясніших» регіонів України. Вироблені тут молочні продукти споживають не тільки в багатьох куточках нашої держави, а й за кордоном. Зокрема, у Росії, яка вже багато літ є споживачем волинських сирів. Утім, ціна за сировину для цієї експортної продукції, переконані селяни, лишається низькою. Та й зароблені селянськими руками гроші посередники не завжди вчасно виплачують…
Дешевше від мінеральної води
Корівка Зірка, яку тримають наші добрі приятелі Клавдія Адамівна та Іван Григорович, дає навдивовижу смачне молоко. Скуштувати такого що свіжим, що кисляком — за щастя! А сир який із нього виходить!..
Чорно-ряба відчуває добру енергетику, ласку та постійний догляд цих людей — справжніх господарів. І вже не перший місяць тричі на день дає напій, без якого споконвіку важко уявити подвір’я хліборобів. А ще — певний додаток до селянського гаманця, адже надлишок молока постійно здається заготівельнику.
— От ще підняли б за нього ціну та швидше б розраховувалися! – висловлює свою думку господиня. — Хіба ж це нормально, що за літр молока дають гривню вісімдесят, — менше, ніж за літр закоркованої у пляшку води? Та й розрахунки, на моє переконання, мають проходити швидше. Бо вже липень, а гроші за травень ми ще не отримали…
Подібних родині Костюків господарів у Горохівському районі чимало.
Одним із лідерів з утримання великої рогатої худоби, наприклад, є село Горішнє: тут на сотню дворів припадає 118 корів. Майже півсотні родин тримають тут по три і більше рябуль.
А у селі Пустомити, де живуть Клавдія та Іван Костюки, є свої рекордсмени. Родина Олега та Алли Кравчуків свого часу забрала земельні паї і на 15 гектарах землі утримує нині три десятки корів. Щороку працьовита сім’я здає переробнику 50 тонн (!) охолодженого у власному холодильнику молока. Причому робить це без традиційного посередника.
— На території нашої сільради заготівлю його проводять два суб’єкти господарювання — підприємець Янковий та ВАТ «Радехівмолоко». Ціна нині становить 1,9 гривні, — розповів голова Пустомитської сільської ради Святослав Зеленський. — Якщо Янковий з людьми розраховується вчасно, до п’ятого числа кожного місяця, то другий заготівельник розраховується тугіше — приблизно за півтора – два місяці. Не квапиться він виконати свої договірні зобов’язання і стосовно органу місцевої влади. Зокрема, сільській раді має заплатити по півтори копійки за кожен заготовлений літр молока. Але ці кошти ми отримали лише за перше півріччя минулого року…
Отож і виходить, що селянин, який традиційно не має зайвої копійки, змушений фактично дотувати молокозаводи. Які, як відомо, вже давно у приватній власності. Правду, виходить, люди про шампанське кажуть. Що п’ють його не ті, хто доїть корів, а хто доїть село!
На Волині корівка у пошані. Фото з сайту novougino.kargasok.ru
В області діє програма підтримки
…Ще не так давно, у 2009-му, через збитковість м’ясного і молочного скотарства, брак підтримки галузі тваринництва з боку держави волиняни взялися за довгого ножа і лише за рік вирізали двадцять тисяч голів худоби. Найвідчутніше зменшилося поголів’я в Ковельському районі — на 3 тис. голів, у Ратнівському — 1,6 тис., Турійському — 1,2 тис.
Ситуація почала змінюватися на краще з приходом в область нової управлінської команди.
— Нині на Волині вже другий рік діє «Програма підтримки особистих селянських господарств області на 2012—2016 роки», згідно з якою сімейні родинні ферми, що у своїх господарствах вигодовують три і більше корів, отримують фінансову дотацію та безкоштовно — доїльні апарати. Минулого року їх видали майже дві сотні, майже півтисячі плануємо роздати цьогоріч, — розповіла заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Людмила Петриканин. — Їм також за кошти обласного бюджету здешевлюємо вартість штучного осіменіння корів і телиць.
Останнє, до речі, робиться завдяки тому, що область придбала 40 тисяч спермодоз із високим генетичним потенціалом голштинської породи, яка є беззаперечним світовим лідером серед спеціалізованих молочних порід.
Потужно виконується в області і постанова Кабінету Міністрів від 23 квітня 2012 р. № 342, яка передбачає збільшення підтримки держави своїм агровиробникам. У тому числі й виплата дотації за утримання телят, які ще кілька літ тому були «невигідними» і яким мало не відразу ж після народження вішали «червоного галстука».
Завдяки втіленню обласної програми з підтримки аграрної галузі на Волині, в тому числі й через безкоштовну роздачу власникам корів жому, різко зросла кількість родин, які утримують три і більше корів. Сприяло цьому й те, що у Маневицькому, Камінь-Каширському та Любешівському районах, які зазнали особливого впливу від катастрофи на Чорнобильській АЕС, влада для підтримки господарів роздала по півтори тонни комбікормів на родину. Це почало давати результати. Якщо у минулому році малих родинних ферм на Волині було 860, то вже тепер — за дві з половиною тисячі.
Приємно й те, що на додаток до тих агроформувань, які розвивають великотоварне виробництво, в області реанімували ще п’ять тваринницьких комплексів на півтисячі голів худоби кожен.
— Цього року різними формами підтримки охопимо майже двадцять тисяч селян. На це є реальні кошти. На підтримку самозайнятості сільського населення спрямуємо 20 мільйонів гривень, — розповів заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк.
Така увага до нелегкої селянської праці почала давати результати. Як стверджує обласна статистика, нині у Камінь-Каширському районі поголів’я ВРХ у порівнянні з 2009-м збільшилося у шість разів, Ратнівському — в п’ять, Любешівському і Ковельському — в чотири, у Горохівському — в 3,5.
Приємним став і той факт, що торік регіон вийшов на третє місце в державі за обсягами виробництва сільгосппродукції на одного жителя області і продовжує утверджуватися в лідерстві.
Антимонопольники не мовчать
…Але питання ціни на молоко і вчасності розрахунків за нього з порядку денного на Волині, як, мабуть, і в інших регіонах, знімати рано.
— Ми щодня здаємо переробнику понад сім тонн молока. Нині ціна на нього для нас становить 2,9 гривні, — розповів голова сільського виробничого кооперативу із села Забороль Луцького району Євген Кулай. — Нам винні 1,3 мільйона гривень — це приблизно двомісячна заборгованість. Хотіли знайти іншого споживача, який би і ціну більшу платив, і оперативніше розраховувався… Але куди не поткнешся — таке враження, що переробники між собою у змові. Нас, виробників, — багато, а їх у регіоні — лише кілька. Ось вони, мабуть, і домовилися, як діяти. Тому і маємо щодо молока практично нульову рентабельність, а в якісь моменти воно і збиткове…
Відчай господарника, який не може розірвати зачароване коло, можна зрозуміти: людям же треба платити зарплату, державі — податки!.. А ще ж і на поновлення основних фондів та розвиток щось треба залишити.
— Впродовж останніх п’яти місяців виявлено низку порушень на ринку заготівлі молока сирого. Тому за порушення конкурентного законодавства ми оштрафували три молокозаводи, — розповідає голова Волинського територіального відділення Антимонопольного комітету України Віктор Гупало. За його словами, ПАТ «Ковельмолоко», ВАТ «Рожищенський сирзавод» та ПАТ «Галичина» одночасно встановили одну ціну на молоко і знизили її без економічно обгрунтованих причин. Тому на ці молокозаводи накладено штрафи — загалом 55 тисяч гривень.
На переконання досвідченого керівника, селянам слід об’єднуватися, створювати кооперативи. Бо поодинці свої права на гідну і своєчасну оплату праці вони не відстоять.
До того ж слід вимагати укладання договорів, бо коли молокозавод почне затримувати гроші, слова до судової справи не прикладеш. І, звісно, піднімати якість виробленого на селянських подвір’ях молока, на яку цілком справедливо скаржаться його переробники.
Схоже, певні висновки останнім часом зробили і деякі переробники.
— Нині намагаємося проводити роботу так, щоб до 15 числа кожного наступного місяця розраховуватися за отримане від населення молоко, — розповів заступник директора ПАТ «Ковельський молокопереробний завод» Володимир Качина. — Нашими акціонерами також прийнято рішення уже цього місяця змінити на оперативніші також алгоритми розрахунків з юрособами.
Потрібне державне регулювання
То чи все так гладко в області із оплатою за зібране у селян молоко та цінами на нього?
Звісно, що ні. Є нарікання на прострочення домовлених термінів оплати за отримане молоко. В окремих районах — і по кілька місяців. По Ратнівському району, наприклад, така заборгованість зросла до 2,5 млн грн. Селянські двори мимоволі стали «банкірами» і фактично кредитують серйозний бізнес. А така заборгованість — живильний грунт для справедливих громадських збурень.
Місцева виконавча влада, звісно, по голівці за подібні речі не гладить. Серйозні претензії у неї, зокрема, є до рожищенських сироварів. Власник цього бізнесу не горить бажанням зустрічатися з головою облдержадміністрації і давати йому пояснення. Але і достатніх повноважень, щоб втручатися в діяльність господарюючих об’єктів, у керівника виконавчої влади та голів райдержадміністрацій немає.
Попри всю ринковість нашого мислення, одним із виходів із ситуації, що останнім часом усе більше політизується, може бути у твердішому регулюванні з боку держави правил гри на молочному ринку. Так, як це робиться нині із хлібом соціальних сортів та деякими іншими продуктами першої потреби.
Бо інакше всі зусилля уряду, місцевої влади і селянина зробити нашу державу потужним гравцем на аграрному ринку Європи, а бізнес соціально відповідальним, так і будуть нівелюватися приватним інтересом.
А селянину й далі доведеться виконувати не властиву йому роль банкіра для молокопереробних заводів. Правда, банкіра без жодних прав...