ЗОНА РИЗИКУ
Екологи ініціюють тотальну перевірку територіальної цілісності заповідних територій України силами прокуратури та Держекоінспекції
Олег ЛИСТОПАД
для «Урядового кур’єра»
Електронна кадастрова карта, запроваджена завдяки зусиллям уряду, нещодавно яскраво підтвердила свою корисність. Користуючись нею, експерти Національного екологічного центру України (НЕЦУ) виявили масові порушення заповідного режиму заказників, заповідних урочищ, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. «Попри недоліки, які ця карта на сьогодні має, і які, безумовно, треба усувати, цей унікальний ресурс дав нам змогу виявити порушення заповідного режиму мало не в кожному сьомому заказнику Київщини», — каже заступник голови НЕЦУ Олексій Василюк.
На жаль, на електронній кадастровій карті поки що позначено далеко не всі існуючі заповідні території. Але маючи під руками будь-яку іншу карту або схему з контурами тієї чи іншої охоронюваної території, можна знайти на електронній кадастровій карті цю саму ділянку. І якщо територія, наприклад, заказника на «електронці» має вигляд суцільного масиву, то, найімовірніше, проблем немає.
А ось якщо вона поділена на ділянки, це означає, що заказник або вже роздали шматочками, або збираються це зробити. І зовсім кепські справи, якщо, крім кадастрового номера, ділянки на території природно-заповідного фонду мають примітку «приватна власність».
Ровесник динозаврів вимре завтра
Яскравий приклад — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Хвощ великий». Усі хвощі (у народі їх ще називають «сосонками» за зовнішню схожість із хвойними рослинами) — це релікти. Тобто рослини, які збереглися у природі з дуже давніх часів. У кам’яновугільному періоді хвощі переживали розквіт, багато з них мали величезні розміри, і саме з них та інших рослин того часу утворилися запаси кам’яного вугілля. Але не тільки як ровесники чи їжа динозаврів ці рослини цікаві вченим. Хвощ польовий, наприклад, є важливою складовою багатьох ліків, що застосовуються для лікування хвороб серця, нирок — як в офіційній, так і в народній медицині (зокрема його включає до складу своїх препаратів відомий фітотерапевт Наталя Земна). А ось хвощ великий ще усіх своїх секретів цілителям та вченим не розкрив. І не факт, що розкриє.
Адже рослина ця доволі рідкісна, тому всі її місцезростання варто брати під охорону. Знахідка заростей цього червонокнижного виду під Києвом стала свого часу значною подією. У 1999 р. Київська облрада оголосила ці два гектари біля підніжжя круч правого берега Дніпра між Вишгородом та с. Межигір’я заповідними. Згодом планувалося розширити площу пам’ятки природи до 12 га. Та не так сталося, як гадалося. Не тільки нові гектари не вдалося заповідати, а й ті, що є, опинилися під загрозою забудови. Кадастрова карта свідчить, що на території пам’ятки вже нарізано 33 ділянки по 0,1 га. І кожній з них присвоєно кадастровий номер! Поки що на електронній карті немає інформації про власника цих ділянок — або ще не встигли занести, або ділянки ще не мають свого господаря. Але суть від цього не змінюється: карта вказує на порушення закону!
І гіркий досвід інших заповідних територій, позначених екологами тривожним червоним кольором на зелених плямах лісів та лугів, свідчить, що, найімовірніше, це не помилка. Приміром, «віртуальна» картографічна інформація щодо заказника «Колонія чапель» у с. Пірнове того ж таки Вишгородського району підтверджується грандіозним скандалом у цілком реальному житті. Коли навесні минулого року птахи прилетіли на звичне місце гніздування в цьому заказнику, їх зустрів не привітний шелест дерев, а вереск бензопил та гуркіт екскаваторів. Територію, де раніше хазяйнували чаплі, місцева влада роздала під котеджну забудову. Нині справу щодо цих оборудок розглядають у суді.
Куди не кинь...
Зазіхають на заповідні землі не лише на Вишгородщині. Ось на півдні Київської області, в Обухівському районі, «міль» виїла майже 10 гектарів на карті гідрологічного (себто — призначеного охороняти наші водні ресурси, чистоту та водність наших річок) заказника «Копачівський». А карту заказника «Щербачівський», що теж прописаний на Обухівщині, погризли, мабуть, щурі. Електронні, звісно ж. На північному заході заказника «викушено» дві ділянки по 0,8 га, а ще нібито й невеликі, всього по 0,3 га, — зате аж 15! А на півночі виділено «діляночку» в цілих 3,5 га, та ще й примічено: «приватна власність». Що, хтось лише для себе хоче залишити можливість спостерігати, як пурхають занесені до Червоної книги метелики махаон і подалірій, рідкісний джміль яскравий та цінні запилювачі степових рослин — бджола тесляр фіолетова та сколія степова? Чи хтось хоче тільки для себе збирати серед місцевого різнотрав’я такі лікарські рослини, як шавлія лугова, деревій дрібнолистий, полин гіркий, астрагал солодколистий, дивина лікарська? Що за егоїзм? Я б теж не відмовився помилуватися, як «надзвичайно естетично привабливого вигляду набуває балка в кінці травня — на початку червня під час квітування основної частини рослин» (з паспорта заказника «Щербачівський»).
Згідно з електронною картою, відчутно «проріджені» заповідні гектари уздовж усього узбережжя Дніпра, наприклад — у ландшафтному заказнику місцевого значення «Бориспільські острови». Не завадило проріджуванню навіть те, що територія заказника належить до земель водного фонду, якими опікується Дніпровське басейнове управління водних ресурсів. Є на Бориспільщині й інший «потерпілий» — заказник місцевого значення «Кілов-Рудяків». Нещасний розташований у межах Головурівської сільської ради і теж є частиною заплави Дніпра.
Але що Бориспільщина, он на карті Васильківського району аж три добряче пощипаних заповідних об’єкти знайдено. Проте чемпіон області — не він, чемпіон у нас — найближчий до Києва і найласіший... Правильно — Києво-Святошинський район.
Наприклад, судячи з даних кадастрової електронної карти, відчутно (більш ніж на сім гектарів) поменшало лікувальності відомого всім, хто має проблеми з легенями і серцем, курорту Ворзель. Гектари хтось «позичив» у заказнику «Ворзельський», розташованому в межах комунального підприємства Київської облради «Обласний лісгосп».
Аж три заказники постраждали в околицях села Лісники Києво-Святошинського району. Лісниківська сільрада не вперше фігурує у земельних скандалах, але, попри це, продовжує функціонувати в попередньому складі. Я ніяк не зрозумію: що, немає в нашій країні механізму дострокового припинення повноважень таких «щедрих» органів місцевого самоврядування? Чи є, але недієві? То створімо такі, як треба.
Що знайшла прокуратура
Після звернення екологів прокуратура організувала перевірку викладених фактів — розіслала запити в різні інстанції. Є вже перші відповіді. Наприклад, за інформацією головного управління Держземагентства у Київській області, у 2010—2012 роках земельні ділянки природно-заповідного фонду для передачі у приватну власність не вилучали. А за даними державної інспекції сільського господарства в Київській області, такі випадки… взагалі «не встановлювались». Дивні відповіді, дуже дивні. По-перше, яка, наприклад, метеликам або тому самому хвощу великому різниця, в якому році їх позбавили домівки і майбутнього? Чому перевірка обмежилася лише цими роками??? А по-друге, як це — «випадки не встановлювались»? Вище я вже навів факти щодо Пірнівського заказника — свіженький випадок! А головне, що в тому самому повідомленні від прес-служби Генпрокуратури, де йдеться про «не встановлювались», нижче написано, що «за окремими такими фактами органами прокуратури вживалися заходи реагування»! Зокрема, повідомляє Генпрокуратура, Обухівський районний суд розглядає справу за позовом прокурора Обухівського району в інтересах ДП «Київське лісове господарство» до 12 громадян про визнання недійсними державних актів та повернення до державної власності земельних ділянок площею 16 га, переданих у приватну власність за рахунок земель ландшафтного заказника місцевого значення «Обухівський».
Втішає те, що «на цей час перевірка з указаних питань ще триває. У разі встановлення фактів неправомірного вилучення земель природно-заповідного фонду будуть вжиті відповідні заходи реагування». Але, на мою думку, щоб достеменно розібратися з кожним випадком появи «нарізки» заповідних територій на кадастровій карті, треба не просто направляти запити до обласних структур, а йти у конкретну сільську раду і вимагати показати документи щодо виділення кожної ділянки — адже виділенням землі займаються саме органи місцевого самоврядування.
Закони потрібно коригувати негайно!!!
Наведені факти дерибану заповідних територій — це лише квіточки. У найближчому майбутньому природа може постраждати ще більше. Зокрема через недосконалість нашого законодавства. У старій редакції Земельного кодексу проект відведення земельної ділянки мав погоджуватися із «землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини». У нинішній редакції Земельного кодексу цієї норми немає. Тепер розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Комісії з розгляду питань, пов’язаних із погодженням документації із землеустрою. І що страшного, скаже спеціаліст, адже до складу цієї комісії входять представники саме тих відомств, з якими раніше треба було узгоджувати ці проекти, у тому числі й представник природоохоронного відомства.
Так то воно так, але є одна «дрібничка». Восени минулого року було ухвалено закон №10218, яким вносилися суттєві зміни до одинадцяти базових природоохоронних законів. Зокрема новий закон не передбачає існування обласних та районних управлінь Міністерства екології та природних ресурсів. Виконуючи вимоги нового закону, Кабмін у свою чергу вніс зміни до Типового положення про комісію з розгляду питань, пов’язаних із погодженням документації із землеустрою. І тепер замість «представників територіального органу Мінприроди» до комісії входять представники просто «Мінприроди». Це означає, що коли врешті-решт обласні та районні підрозділи природоохоронного міністерства буде ліквідовано (нині вони у «підвішеному» стані — і майбутнього не бачать, і процес ліквідації не починається), то до складу комісій мають входити представники центрального апарату Мінприроди, який тільки і залишиться від цієї структури. Як на практиці відносно нечисленні київські природоохоронні чиновники братимуть участь у роботі землевпорядних комісій по всій країні — невідомо. І хто підкаже такій комісії, де який заказник чи заповідне урочище розташовані, і вчасно запропонує блокувати роздачу заповідних земель?
ТОЧКА ЗОРУ
Андрій ПЛИГА,
дружина охорони природи «Зелене майбутнє»:
— Публічна електронна кадастрова карта свідчить, що жахливими темпами іде роздача не лише заповідних територій, а й таких важливих державних земель, як водоохоронні зони та ліси. Державній екологічній інспекції, прокуратурі треба, користуючись електронною картою, перевірити стан усіх водоохоронних зон та лісів України. У разі потреби ми готові провести для представників державних установ семінар з методики організації такої перевірки, готові обговорювати цю проблему на «круглих столах», тематичному засіданні профільного парламентського комітету та комітетів обласних рад.
Сергій ШАПАРЕНКО,
екологічна група «Печеніги», Харків:
— Активісти нашої організації неодноразово стикалися з випадками дерибану заповідних територій, лісів. Гадаю, подібна ситуація існує не тільки в Київській області, а й по всій Україні. Генеральній прокуратурі варто, користуючись появою такого інструменту, як публічна електронна кадастрова карта, провести тотальну перевірку цілісності всіх особливо охоронюваних територій країни.