Уже очевидно, що особливого достатку овочів і фруктів цього року в Україні не буде. А щодо цін та взагалі ситуації на ринку України — і виробники плодоовочевої продукції, і аналітики ринку однаково стримані в оцінках, а то й воліють взагалі їх не давати. І мають на це причину — вплив деяких чинників на майбутнє важко передбачити.

Першою причиною невизначеної ситуації вважають вкрай складні погодні умови нинішніх зими та весни. Хвиля весняних приморозків у квітні завдала чималої шкоди кісточковим (черешня, абрикос, персик), а також садовій суниці, дещо менше яблукам.

Весняні приморозки в Україні трапляються не вперше, але їхні наслідки цього року виявилися особливо згубними. Адже після аномально теплої зими фруктові дерева почали квітнути набагато раніше, ніж зазвичай, тому виявилися вразливими до холоду. Особливої шкоди, за словами експертів, зазнали черешні — втрати врожаю оцінюють у 80—90%.

У травні друга хвиля приморозків вже вдарила саме по яблуках, хоча аналітики наразі не вважають ситуацію особливо критичною. А безперервні дощі у травні вкрай негативно вплинули на ягоди— вони почали гнити раніше, ніж достигли.

Не погодою єдиною

Утім, на ситуацію на плодоовочевому ринку впливають й інші чинники, не пов’язані з природою. Це нестабільність та непрогнозованість економічної ситуації як усередині країни, так і на світових ринках, і сумніви щодо стабільності національної валюти. Це не дає змоги передбачати ситуацію навіть до кінця літа.

Наразі аналітики ринку вказують на деяке зниження цін на овочі, зокрема, картоплю та моркву, але воно вкрай незначне, і то лише на оптових ринках. У роздрібній торгівлі з плином часу змін вкрай мало. Фактично зберігається небачена досі ситуація, коли чотири кілограми картоплі коштують стільки, як кілограм непоганого м’яса.

І це тоді, коли на вітчизняному ринку вже з’явилася достатня кількість картоплі! Побутує думка, що виробники намагаються компенсувати попередні втрати високою ціною на те, що в них ще залишилося. Втім, ці надії навряд чи справдяться, адже й купівельна спроможність населення відчутно впала.

Аналітики аграрних ринків вважають за краще це не коментувати, натомість вказують на негативні наслідки карантинних обмежень, які призвели до труднощів з реалізацією плодоовочевої продукції на оптових та роздрібних ринках. Частину нереалізованої продукції взяли на себе великі торговельні мережі, але ця частка виявилася досить незначною. На думку експертів ресурсу EastFruit, не більш як 15—20% від пропозиції.

Бабуся як учасник ринку

Збільшити цю частку завадили суто адміністративні перепони. За наявними правилами вітчизняні торговельні мережі можуть працювати лише з юридичними особами, через що одноосібники та господарства населення, навіть об’єднані в кооперативи, лишилися за бортом. Варто додати, що великі роздрібні торгівці воліють придбавати значні партії товару однакового сортименту, сформувати такі партії малі сільгоспвиробники просто не здатні.

На цьому втрачають не лише дрібні виробники, а й держава, наголошує експерт Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (FAO) Андрій Ярмак. На його думку, Україна значно поступається перед своїми найближчими сусідами, зокрема Польщею та Молдовою, тому що там діють прості й зручні правила у відносинах держави з малими сільгоспвиробниками, а в нас — ні. Натомість наша система стимулює імпорт плодоовочевої продукції, а не експорт, погіршує рівень життя сільського населення і не дає доходів до бюджету.

Так, бабуся, яка легально здає на переробку, скажімо, два відра яблук, має разом з ними подати купу довідок. Інакше злочинцями виявляються і сама бабуся і ті, хто в неї ці яблука прийняв. Адже хтось (чи бабуся, чи переробник) має сплатити за неї податок на дохід фізичних осіб, військовий збір та ще й ПДВ. Крім того, бабуся ризикує втратити соціальні пільги, бо займається підприємництвом і, мабуть, за ті два відра яблук загрібає гроші лопатою…

Певна річ, що на практиці ніхто так продукцію не реалізує і не закуповує. Звідси зрозуміло, чому такого нищівного удару плодоовочевій галузі завдало закриття продовольчих ринків — альтернативних каналів реалізації продукції у виробників просто не було!

То, може, бабусі для плодоовочевого ринку не такі й важливі? Якраз важливі, наголошує Андрій Ярмак. За оцінками Української плодоовочевої асоціації, саме вони покривають весь вітчизняний експорт дикорослих ягід, дають до 70% культурних ягід і значну частину фруктів на українському ринку, але при цьому не є суб’єктами підприємницької діяльності. Їхню продукцію реалізують посередники за різними схемами, але з одним результатом: виробники не сплачують державі податку і всілякі спроби їх до цього змусити призведуть до одного результату — Україна залишиться без власних ягід і фруктів.

Натомість у Молдові діє зовсім інша система: там кожен селянин може продавати свою особисту продукцію кому завгодно (чи переробнику, чи на базарі) лише за паспортом та кодом платника податків. Більше ніяких довідок від нього не вимагають, і на отримання соціальних пільг його приробіток не впливає: людина, замість вічно нарікати на владу, що пенсія замала, сама заробляє собі ще трохи, що тут поганого?

ПДВ і скупість

Ще одна проблема — ПДВ. Ніде в тих країнах, звідки ми імпортуємо овочі та фрукти, він не становить 20% на цю продукцію. Тобто й тут наш виробник буде у вічному програші. Це ще одна причина, чому вітчизняну плодоовочеву продукцію реалізують в основному через ті канали, де ПДВ ніхто не платить.

Зауважимо: у нас уже робили спроби знизити ПДВ на продовольство хоч трохи, хоч навіть до рівня більшого, ніж у розвинених країнах, та все-таки нижчого за теперішні 20%. Але всі ці спроби постійно наражаються на опір фінансового відомства і профільного комітету Верховної Ради — мовляв, впадуть доходи бюджету.

Те, що зараз на плодоовочевому ринку цей завищений ПДВ взагалі ніхто не сплачує, мабуть, не має значення. За підрахунками Андрія Ярмака, на цьому ринку повз ПДВ проходить продукції десь на 55 млрд грн. А якби той ПДВ був менший, ніж платня за схеми, що дають змогу оминути оподаткування, десь на рівні 8%, до державної скарбниці потрапило б додатково до 4 млрд грн без жодних додаткових витрат на адміністрування податків. Правду кажуть, що скупий платить двічі!

І наостанок. Плодоовочеве господарство й тваринництво — основні джерела створення робочих місць у сільському господарстві. Не буде їх — не буде й людей на селі. Натомість плодоовочевий бізнес у сусідніх державах, як виявилося останнім часом, уже не може обійтися без робочих рук наших співвітчизників. То що, остаточно втратимо в себе цей сектор, у тих, хто ним займався, остаточно заберемо можливість робити це легально, виштовхнемо їх за кордон, а самі й надалі канючитимемо гроші у МВФ?