Учора дорогою на роботу почув по радіо несподіване привітання: «Є люди, які сьогодні вранці вже напідпитку і посміхаються частіше звичайного, — це журналісти. У них завтра свято». Я здивувався і мимоволі усміхнувся. У нас, журналістів, із почуттям гумору все гаразд, і гарний жарт спозаранку додає особливого імпульсу нашій роботі на весь день.
А ще час нині невеселий, і тому зі святковим настроєм — проблеми. У колишні, мирні часи все було по-іншому. Були й піднесений настрій, і святкові усмішки із самого ранку, але за останній рік багато змінилося — і в країні, і в професії. Змінилося і наше професійне співтовариство.
З'явилися нові імена, нові теми, які рік тому важко було навіть уявити в українських засобах масової інформації. Став очевидним вплив на громадську думку (і на владу теж, до речі) соціальних мереж. У нинішній журналістиці стали ще більше цінуватись оперативність, мобільність і оснащеність репортера. Він перетворюється на своєрідного мультимедійного солдата, який має бути готовий виконати будь-яке тактичне завдання. Ті, хто діє по-старому, потихеньку відходять на узбіччя професії, не вписуються в сучасний образ журналіста. Такі виклики сьогодення, на які доводиться відповідати кожному з нас.
Як і раніше, в ціні хороші аналітики, але саме репортери, на мій погляд, нині визначають ставлення суспільства до нашої професії. Побувати на місці події, побачити все на власні очі й розповісти про це читачам або глядачам — ось професійна мотивація сучасного журналіста. І в перших лавах — військові кореспонденти, які готують репортажі з передової, ризикуючи життям (до речі, в сьогоднішньому номері ви прочитаєте матеріал про одного з них, автора «Урядового кур’єра»). Його величність факт, особливо відображений на фото або знятий на телекамеру в зоні бойових дій, — нині незаперечний доказ, що надає йому особливої цінності.
Журналісти завжди були літописцями свого часу, але літопис 2014—2015 років увійде в історію нашої країни легендарними і водночас трагічними сторінками. Вічна пам'ять тим журналістам, які вписали свої рядки в цей літопис власною кров'ю!
Кожен день ставить перед нами нові завдання, приносить нові факти, які вимагають осмислення й аналізу. Це наша щоденна журналістська робота — і вона, повірте, не додає радості, коли йдеться про смерті мирних жителів на Донбасі чи про загибель українських військових і добровольців у зоні АТО. Набагато цікавіше і, що найголовніше, приємніше розповідати про досягнення нашої країни, про успіхи наших студентів, про перемоги наших спортсменів, про радощі наших дітей. Дуже хочеться, щоб було якомога менше сумних новин і якомога більше позитивних. І це, по-моєму, головний стимул у нашій сьогоднішній роботі.
Зі святом, колеги! Мирного неба і тільки хороших подій!
Сергій БРАГА,
головний редактор «Урядового кур’єра»