Аналіз трудових ресурсів області за 2018 рік показав, що більшу частину економічно активного населення становить так звана група ризику — її представники ніде не обліковані і не отримують жодних доходів офіційно. Які виклики через ці дані постають перед владою та роботодавцями?

Математика групи ризику

Під час проведення дослідження балансу трудових ресурсів області за 2018 рік виявлено, що з 723 тисяч населення підконтрольної частини Луганщини — це група ризику, тобто люди, які ніде не обліковані та не отримують доходів офіційно. Їхня кількість становить 308,3 тисячі осіб, тобто майже 43%. Виходить, тільки кожна п’ята людина в області офіційно зайнята і сплачує податки на доходи фізичних осіб.

«Ми третій рік поспіль виконуємо таке дослідження, щоб зрозуміти реальну ситуацію на ринку праці. Висновок про таку масову групу ризику фіксуємо не вперше. Щоправда, зроблено його на основі суто математичних розрахунків», — каже начальник управління праці та зайнятості  населення департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Євген Жданов.

І додає: «На превеликий жаль, не знаємо, скільки в цій групі неофіційних мігрантів. Напевно, серед них є й ті, хто працює неофіційно, щоб не платити податків».

Тож які виклики у зв’язку з цими висновками постають перед владою?

«Мета аналізу — отримати реальні показники, визначити на підконтрольній українській владі території області частку незайнятого населення у контексті працевлаштування, — наголосив Євген Жданов. — Саме група ризику потребує пильної уваги органів влади. Тривалий час на нашій території було заборонено перевіряти, чи офіційно працевлаштовані люди. Тепер такі заборони знято, і лише протягом двох місяців (листопад — грудень) кількість штатних працівників збільшилася на 6,5%. Це істотний показник легалізації».

На думку Євгена Жданова, системне прогнозування потреб економіки у фахівцях і робітничих кадрах зменшить рівень безробіття, а «одним з індикаторів ефективності виконання планів реалізації економічного розвитку має стати саме зменшення групи ризику».

Дані дослідження мають, на думку фахівця, зацікавити координаційну раду сприяння зайнятості, створену при облдержадміністрації.

«Це орган соціального діалогу, в якого багато функцій. Там, крім влади та профспілок, представлено роботодавців. Тож на засіданні цієї ради порушили питання, що в західних областях України ухвалено рішення про кошторисну заробітну плату на будівництві. Тобто якщо замовник будівельних робіт — орган влади, він може власним розпорядженням установити певний середній поріг заробітної плати. Такі дії дають змогу втримати спеціалістів від бажання їхати кудись у пошуках кращої долі та заробітків. Цей досвід треба застосовувати й у нас», — упевнений Євген Жданов.

Щоправда, в Луганській області розпорядженням голови ОДА також встановлено кошторисну заробітну плату на будівництві, але на рівні всього 8 тисяч гривень. Наприклад, у Львівській області така порогова зарплата становить 12 тисяч гривень.

«Тож на наступне засідання координаційної ради плануємо запросити представників управління капітального будівництва ОДА, щоб обговорити, наскільки можна підняти порогову зарплату», — ділиться планами Євген Жданов.

На його думку, «кожен департамент може знайти щось у сфері управління своїми підприємствами, щоб сприяти зменшенню групи ризику».

Старість  не радість

Трохи інший погляд на баланс трудових ресурсів області — в директора обласної служби зайнятості Сергія Болотського.

На початок року послугами служби зайнятості скористалося майже 15 тисяч безробітних. Нині на обліку перебувають 7,5 тисячі осіб. Рівень працевлаштування — приблизно 35—37%. На робоче місце в області претендує семеро осіб.

«Ринок праці загалом в Україні змінився і змінюється в нашій області, — стверджує Сергій Болотський. — Та, на жаль, у нас вакансії одні з найбільш низькооплачуваних у країні. Тобто офіційно роботодавець все одно намагається надати меншу зарплату. Думаю, це тому, що, як правило, у нас на обліку перебувають низько-кваліфіковані кадри».

Однак, на думку директора обласної служби зайнятості, «нині  роботодавцеві потрібні фахівці. А таких в області залишилося небагато».

На ринку праці тепер велика поляризація: значна кількість безробітних із найпростішими навичками, некваліфікованих — з одного боку, і люди з вищою освітою — із другого. А ось таких, хто вміє працювати з інструментом, робити щось руками, мало, хоч затребувані саме такі.

«Наприклад, нині в області важко знайти бульдозериста, машиніста автокрана, дорожніх робітників. Ніхто не готує таких фахівців. Тобто якщо є спецтехніка, — вже проблема знайти того, хто зможе нею керувати», — підкреслює Сергій Болотський.

За його словами, до аналізу ринку праці Луганської області недавно долучилися представники міжнародної технічної допомоги. На початку року представники ПРООН провели відповідне дослідження, щоб зрозуміти, як краще сприяти розвитку системи професійно-технічної освіти області.

«Ми брали активну участь у цьому дослідженні. Опитали понад 350 роботодавців, зокрема й про те, які їм необхідні фахівці, яким вони бачать розвиток свого бізнесу, які проблеми заважають розвитку малого та середнього підприємництва. З’ясувалося, що чи не головна з них — немає розуміння перспективи розвитку області загалом», — наголошує Сергій Болотський.

Може, тому на ситуацію дедалі активніше впливає проблема внутрішньої трудової міграції?

«Тепер високо цінують кваліфікованих фахівців. У Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях відкривають нові підприємства з міжнародними інвестиціями. Там часто середня зар-плата працівника перевищує 15 тисяч гривень. Надають гуртожиток, харчування за рахунок підприємства — великий соціальний пакет. Одне слово, там уже намагаються  дбати про перспективи.  І наші люди їдуть туди на заробітки», — розповідає Сергій Болотський.

А на Луганщині?

«У нас роботодавець хоче за маленьку зарплату отримати висококваліфікованого фахівця». До того ж впливає такий чинник, як заборгованість із заробітної плати — проблема, яка стала для області хронічною. Луганщина, за даними Держстату, — серед лідерів з такої заборгованості. На 1 квітня заборгованість із зарплатні в Україні становила 2,4 мільярда гривень, 18,6% цієї суми припадає саме на Луганську область.

«Наприклад, шахтарів на обліку у службі  зайнятості перебуває багато, вуглевидобувні підприємства подають чимало вакансій, але й борги із заробітної плати в галузі величезні. Як направляти безробітного, навіть якщо у нього  є профільна освіта, на підприємство, де не виплачують заробітної плати?» — ставить риторичне питання Сергій Болотський.

І які наслідки? Область стрімко старішає. «З повною відповідальністю можемо сказати, що люди виїжджають за межі області, кількість працездатного населення скорочується», — підкреслює Сергій Болотський.

Що робити? «По-перше, потрібно аналізувати ринок праці й намагатися побачити перспективу. Та треба все-таки визначити, що розвиваємо в області, чи  запрацюють у нас великі підприємства?» — вважає директор обласної служби зайнятості.

Одне слово, основний ризик для краю на сьогодні — це низька заробітна плата. Із цієї причини, а також через борги з неї виїжджає працездатне населення, залишаючи тут самих пенсіонерів.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»