5 лютого в Києві висадився дипломатичний десант: із запланованим візитом прилетів Державний секретар США  Джон Керрі, а згодом відбувся неанонсований приїзд Федерального канцлера ФРН Ангели Меркель та Президента Франції Франсуа Олланда. 

Чого приїжджали очільники найпотужніших держав світу, гадають пересічні громадяни і політичні аналітики. Висувають найрізноманітніші здогадки. Від найоптимістичніших: Україні нададуть якнайширшу підтримку, зокрема й сучасною зброєю, і змусять агресора залишити Донбас, до песимістичних — здачі наших інтересів, закриття дверей до НАТО і залишення України у сфері впливу росіян. 

Мета цього візиту — засвідчити керівництву нашої держави підтримку США на тлі загострення конфлікту у Донецькій та Луганській областях. Однак спільна заява Президента та глави Держдепу для представників засобів масової інформації залишила багато запитань відкритими. Джон Керрі пообіцяв предметніші переговори главі Української держави за день — у Мюнхені — на щорічній міжнародній конференції по безпеці. У Німеччині 20 глав держав та 60 міністрів закордонних справ обговорюватимуть саме конфлікт в Україні, джихадистів «Ісламської держави» та «крах світового порядку». 

Двадцять два роки український народ виборсувався з різнопланового радянського рабства, йдучи за своїми провідниками пустелею. Йшли важко. А головне — рухалися повільно. Оскільки шлях був не так довгим, як широким: постійно закладали галси то на Схід, то на Захід. І там обіцяли все, що хотіли від нас почути, і там. Але майже нічого не виконували — такою була традиція дипломатії, генерована українськими президентами.

Рік тому вибір людей відкоригував маршрут. Війна зламала каламутну традицію. Старі методи втратили сенс. Путін — ворог. І до нього вже не кинешся на шию зі скаргами на Обаму. А Обамі вже не розкажеш, що, мовляв, коли закрутите гайки, то ми можемо й до Кремля метнутися. Скінчився час дитячого шантажу. Настала дорослість. А з нею — і відповідальність за свою долю, за взяті на себе зобов'язання, за оцінку своїх спроможностей виконувати їх. Українські президенти завжди уникали однополюсної залежності нашої країни. Мета була правильна. Методи — помилкові. Тому в результаті саме до неї ми й прийшли...

Тепер від Вашингтона насамперед залежить масштаб санкцій проти РФ; розміри допомоги українській економіці, у тому числі й від МВФ; підтримка нашої обороноздатності; зміцнення позицій ЄС стосовно подій в Україні. Але ще більше в нинішній ситуації залежить від української влади та її здатності змінювати і змінюватися. Саме тому Джеффрі Пайєтт у нашій розмові зробив акцент на фронті реформ. Тим часом як увага переважної більшості українців прикута до зведень зі східного фронту, не слід забувати про фронт економічний, реформаторський, управлінський. Тут куються перемоги завтрашнього дня. Або поразки. Чому? 

Офіційному Києву слід оперативно вжити необхідних правових заходів, які дадуть змогу Міжнародному кримінальному судові розглянути справи за звинуваченням у злочинах проти людяності, скоєних на території України в 2014—2015 роках. На цьому наголошується у висновках надзвичайного засідання Ради Європейського Союзу із закордонних справ, яке відбулося в четвер у Брюсселі. 

Парламентська асамблея Ради Європи під час засідання у Страсбурзі затвердила резолюцію, у якій вирішила відкласти питання про повернення права голосу Росії до наступної сесії, яка відбудеться навесні. Таке рішення підтримали 160 депутатів із 213 присутніх. 

Резолюцію «Гуманітарна ситуація українських біженців та переміщених осіб» ухвалили на сесії ПАРЄ у Страсбурзі більшістю — 140 голосами із 155 присутніх. Комітет з питань міграції, біженців та переміщених осіб підготував текст резолюції на основі доповіді, автором якої став депутат-соціаліст із Великобританії Джим Шерідан. 

В Україні з візитом перебуває Європейський комісар з гуманітарної допомоги та управління у кризових ситуаціях Христос Стиліанідес. Учора він побував у Дніпропетровську, де мав зустріч із представниками міської влади, взяв участь у скорботній церемонії до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту і зустрічі трьох літаків з гуманітарним вантажем від ЄС. 

Про перспективи подальшого існування «Східного партнерства» та шанси Росії й Білорусі повернутися до демократичних принципів в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» розповіла депутат Європарламенту від Фінляндії, голова делегації ЄП у парламентській асамблеї «Східного партнерства» «Євронест» Гайді ГАУТАЛА. 

Те, що сталося 24 січня у Маріуполі, занадто навіть для нинішньої Росії. Десятки вбитих, сотня скалічених мирних жителів, зруйновані в результаті бомбардування «градами» житлові будинки, школи та дитсадки шокували всю Україну. Можливо, нарешті шокують і весь цивілізований світ. Зокрема й ті держави, представники яких на Радбезі ООН беруть слово не заради тиску на агресора, а лише заради реєстрації виступу, який ні до чого не зобов’язує. 

45-й Всесвітній економічний форум у швейцарському Давосі присвячено темі «Новий глобальний контекст». Українське питання також було передбачено у програмі, однак найбільше будні наших вояків обговорювали в кулуарах. Із доповіддю на засіданні «Майбутнє України» перед світовою громадськістю виступив Президент Петро Порошенко. До Швейцарії він відбув із робочим візитом днем раніше. Разом з українською делегацією глава держави доводив великому бізнесу фактами суть проблем, з якими зіткнулася наша держава, і пояснював: без підтримки Заходу Україні буде важко.