Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект «Про Конституційний суд України». Головна мета його — передовсім зміни конституційного судочинства: посилення незалежності Конституційного суду України (КСУ) і підвищення його авторитету в суспільстві й державі заради виконання головного завдання — забезпечення верховенства Основного Закону. Проте експерти переконують, що цей нормативний акт потребує доопрацювання. 

Остап Бендер позаздрив би спритності сучасних шахраїв. На відміну від інтелігентного героя Ільфа й Петрова, нинішні аферисти відрізняються нахабством, хитрощами, жадібністю, заплутаністю махінацій, державною зрадою. Єдине, що об’єднує злодіїв минулого та сьогодення, — обов’язкова наявність у їхніх схемах певних персонажів. Наприклад, зіц-голова Фунт, обов’язок якого — замість справжнього махінатора потрапити під суд і у в’язницю, а під час відсидки йому платять подвійний оклад. Є в нашій історії й  підставний, і організатори, і співучасники, і багато інших осіб, причетних до скоєння злочину. Поки що за ґрати, згідно з всіма традиціями літературного та кримінального жанрів, потрапив лише сумно­звісний Фунт. У цьому разі — Олександр Зінов’єв. Усі інші опинилися поза полем зору правоохоронних органів, прокуратури, фіскальної служби.  

У статті «Конкуренція по-харківськи», розміщеній у № 237 «Урядового кур’єра» від 16 грудня 2016 року, йшлося про тиск фіскальних органів Харківщини на представництво німецької компанії Matrapac GmbH в Україні, через який було прийнято рішення про закриття виробництва складних органічних розчинників для української лакофарбової галузі та згортання інших інвестиційних проектів у регіоні. 

Спостерігаючи за роботою нашого парламенту, більшість українців ставить запитання: за що їм платять гроші? Складається враження, що чимало депутатів банально не ходять на засідання. А якщо й приходять, то для того, щоб поспілкуватися з журналістами в кулуарах чи побитися з колегою. Тому не дивно, що довіра українців до Верховної Ради на вкрай низькому рівні. Та й самі народні обранці дивуються поведінці деяких колег. 

Відпочиваючи в кафе та слухаючи музику по радіо чи телебаченню, ми зазвичай не замислюємось, що це інтелектуальна власність, за використання якої потрібно платити. Законодавством передбачено, що роялті за використання пісень становить 1%. Однак не все так просто. Бо не зрозуміло, кому його потрібно платити. Адже в Україні існує кілька організацій, які мають право збирати ці платежі. 

Разом з модернізацією системи Міністерства внутрішніх справ, що спричинила гарячі суперечки про плюси та мінуси в роботі патрульних поліцейських, не менш гострі дебати виникли і щодо самої підготовки правоохоронців нової формації. І не лише у фахових колах. Бо хоч би що ми говорили, а за будь-якої біди-загрози передовсім звертаємося до поліції — по допомогу. Отож як навчати слідчих, дільничних інспекторів, оперативників, які знання та навички їм давати, цікавить кожного українця. Адже у підсумку хочемо бачити в поліцейському високопрофесійного патріотичного людяного захисника, а не каральне знаряддя держави. 

Запровадження системи е-декларування наробило багато галасу. Після того як громадськість дізналася про статки наших чиновників, з’явився анекдот: мовляв, МВФ приїжджає в Україну, щоб позичити трохи грошей у наших чиновників, а не для надання чергової позики. Однак такий важливий етап, як перевірки цих декларацій, досі не може розпочатись. Нацагентство з питань запобігання корупції (НАЗК) звинувачує Мін’юст у тому, що він не реєструє порядки перевірок, натомість у міністерстві наголошують, що розроблені НАЗК порядки порушують чинне законодавство. 

Майже три роки тривають бойові дії на сході України, люди на значній території живуть в окупації. На жаль, дехто з місцевих жителів підтримує російського агресора активними діями, які переростають у кримінал. І потрапляють у поле зору українських правоохоронців. Кілька таких судових справ слухали в Запорізькій області, яка межує із зоною проведення АТО. 

В Україні медіація – поки що новація, суть якої розуміють не всі. Дехто з громадян навіть плутає її з медитацією. Проте медіація — суто юридичний термін, який у перекладі з латинської означає бути посередником. Процес медіації – альтернативний, тобто позасудовий, метод розв’язання спорів, за допомогою якого дві сторони або більше намагаються в межах структурованого процесу за участі медіатора досягти згоди. Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект «Про медіацію». «УК» поспілкувався з експертами, щоб дізнатися, чи потрібно в Україні запроваджувати цю новацію. 

16 січня цього року близько першої години ночі у самісінькому центрі провінційного містечка Олевськ кілька десятків молодиків влаштували стрілянину, відлуння якої прогриміло на всю Україну.