Минуло майже три місяці з часу завершення Євро-2012, а інфраструктура вздовж головних транспортних магістралей, які ведуть від пунктів перетину кордону до Львова — міста-організатора європершості — продовжує працювати на користь туризму. Створена на основних дорогах переміщення гостей мережа нараховує понад 80 закладів, які одночасно можуть прийняти на нічліг понад чотири тисячі відпочивальників. Втім, в Ужгороді на виставці-ярмарку «Закарпаття-ТурЄвроцентр» у центрі уваги були не минулі, а майбутні нагоди й можливості. 

Найбільше новацій доведеться засвоїти тим, хто збирається мандрувати власним авто. Приміром, з 1 липня у Франції кожен водій зобов’язаний оснастити транспортний засіб алкотестером. Щоправда, поки що за його брак поліцейський лише пригрозить пальцем, однак з 1 листопада за порушення стягуватимуть штраф — 11 євро. Одноразовий тест коштує 1,5 євро, а якісний електронний пристрій — від 100 євро. Французька поліція, до речі, визнає тільки тести з маркуванням NF, зазначає Euromag. 

Як мандрується автостопом? Нагода з’ясувати це з’явилася в мене нещодавно, після того як ранковий потяг з Чернівців до Івано-Франківська скасували, а першими рейсовими автобусами із зупинками біля кожного стовпа туди довезуть якраз під обід. Але перед тим, як вийти на це своєрідне трафік-полювання, вирішила дізнатися його секрети у бувалих мандрівників. Роман Онуфрик, програміст, а заразом молодий чернівецький байкер, відтоді як осідлав «залізного коня» — одразу позбувся всіх дорожніх проблем. Проте у студентські роки пройшов добру школу автостопу. Він радо погодився провести майстер-клас, причому не відходячи від траси.  

Торік мені поталанило віднайти на березі кістки, які найімовірніше належали мамонтові чи його «однолітку» шаблезубому тигру, а цього року — вочевидь виточений людськими руками кремнієвий наконечник, з допомогою якого полювали на звіра наші далекі предки в часи неоліту.
Один з найкращих співробітників Національного природного парку «Подільські Товтри» Тарас Горбняк зазвичай пропонує екскурсантам «прочитати» чітко вибитий на гладенькій сланцевій плитці малюнок: тоненькі звивисті ниточки. 

Свентокшиське воєводство майже не відоме нашим туристам, але в цій польській глибинці є своя привабливість: край оповитий легендами і містикою, у замках мешкають привиди, у лісах можна натрапити на чаклунів і динозаврів. Не вірите? Ми теж не вірили, доки не опинилися біля підніжжя Лисої гори. Там — справжнє середньовічне поселення ХII століття Гута Шкляна, а зустріли нас... відьми у чорно-червоних шатах, кожна — з мітлою в руці. І давай своїми відьомськими танцями гостей заворожувати. Йдемо чимдалі від їхніх чарів до коваля і пасічника, але тут припрошує дівчина-красуня: «Скуштуйте, дорогі гості, коржів свіжоспечених та запийте чаєм трав’яним». Ну як встояти? Адже точно зіллям напоїти хоче! Куди втекти? Пізно! Бо вже зачаровані цим краєм назавжди! 

Дністер несе свої води територією семи областей країни. Але загальновизнано, що наймальовничішу свою ділянку в 215 км він постарався створити саме на Тернопільщині. Дністровські принади, безперечно, викликають захоплення й подивування в мандрівників. Як же використовують цей природний чинник влада, місцеві громади, бізнесові кола для розвитку туристичної галузі?  
Цієї події чекали три десятиліття. У лютому 2010 року нарешті вийшов президентський Указ про створення Національного парку «Дністровський каньйон» на теренах чотирьох районів Тернопілля.

Можливо, це озерце й залишалося б маленькою новоутвореною перлинкою  місцевого краєвиду, аби не охочі скупатися в ньому. Вони й  дізналися, що зробити це не так просто — вода  виштовхує тіло на поверхню, тож якщо сфотографуватися, як це люблять робити на Мертвому морі — з газетою в руках, то ніхто й не здогадається, що світлина має херсонську адресу. Щоправда, з’ясувати підробку може колір води. Вона в озерці — рожева. 

Село в індустріальній Донеччині, мабуть, уже саме по собі повинно викликати зацікавленість туристів. Адже в урбанізованому краї, що здебільшого наїжачився шахтними териконами, заводськими трубами та міськими багатоповерхівками, сільська місцевість — це майже рідкість, тут проживає менш як 10% населення. А якщо в селах, окрім мальовничих краєвидів, збереглися ще й пам’ятки історії та архітектури, туди обов’язково почнуть топтати стежку туристи. Саме цю особливість і врахували ініціатори створення туристичного маршруту кількома селами Добропільського району.  

Офіційно курортний сезон у Криму розпочався 1 червня. Але він давно в розпалі. Приміром, в Євпаторії стартував ще 29 квітня. З початку року на півострові вже оздоровилось півмільйона відпочивальників — на 50 тисяч більше, ніж за відповідний минулорічний період. Потік охочих побувати біля самого синього моря щодня наростає. Всі хочуть набратися сил і позитивних емоцій, глибше пізнати історію. І всі мріють, аби їх приймали, як 225 років тому царицю Катерину II, яку вважають першою туристкою Криму.  

Нещодавно вирішив пуститися берега і побувати в місцях, де відбуватиметься футбольне свято Євро-2012, конкретніше — на Донбасі. Але не спортивний чи простий інтерес були тому причиною. Сімейна дата — 35 років відтоді, як вирішили ми з дружиною жити під однією лампочкою.

Проте судженій такий задум спершу до душі не припав. Мої виписування вензелів шляхами славної області, різкі гальмування в спробі оминути бодай кілька ям із тих, що рясніли перед очима і нагадували результати якогось бісівського бомбардування, клацання зубами після того, як колеса провалювалися в черговий недогляд шляховиків, лірики додати не могли. Радше викликали бажання жінки розповісти все, що вона стосовно мене накопичила за ці довгі подружні роки. Що?правда, до розлучення не дійшло, адже кінцевий пункт подорожі не лише примирив нас, а й наповнив душі світлом і благодаттю…