Цього року Закарпаття потужно рушило вперед у завоюванні прихильності українських відпочивальників, обійшовши навіть завжди стабільні щодо цього сусідні області-конкуренти. Майже один мільйон туристів відвідали регіон, де клімат упродовж року на сім градусів вищий, ніж у Криму, але в зимових горах без лиж не обійтися. Навіть коли снігу ніде немає — на відомому Драгобраті він обов’язково ляже. Такий славен можна довго співати не тільки цій землі, а й її жителям, бо, наприклад, та неймовірна кількість фестивалів, які постійно щось демонструють, — місцеві кажуть, їх 365 на рік — вже рукотворне диво.

Усі вітчизняні краєзнавчі й мистецькі музеї мають зазвичай відділи історичної кераміки з художніми зразками. Але окремого музею сучасної художньої кераміки ще не було. «Ми перші», — каже директор новоствореного музею мистецтвознавець Наталія Богомаз.

Ця ідея виникла три роки тому, коли з ініціативи Наталії й за меценатства чернівчанина Олексія Бурбака Буковина запросила на пленери кращих українських художників-керамістів. Наступна імпреза зібрала ще й митців з Румунії, Японії, Німеччини, Франції, Чехії, Білорусі та Польщі. 

Принад Рівненщини не злічити, зокрема й унікальних. Не забуваймо, що нинішня конфігурація області — данина сучасному адміністративно-територіальному поділу. Історично це волинська земля, яку вперше згадали в літописах 1077 року. Та не лише давніми і недавніми пам’ятками прагнуть зацікавити гостей рівняни. Вони взялися спростовувати адаптовану до вітчизняного туризму приказку «Вміла готувати, та не вміла подавати». Коли зазвичай позитивні враження від побаченого геть нівелюються браком інфраструктури, совковим екскурсійним супроводом, іншими важливими «дрібницями». Група столичних журналістів пересвідчилася, що готують і подають на Рівненщині по-сучасному цікаво. 

Хай які зміни вбачають у вподобаннях відпочивальників, але влітку пріоритет для них — море. Третій рік поспіль наші співвітчизники обирають українські азовські й чорноморські узбережжя.

Миколаївці з гостями області часто віддають перевагу селищу Рибаківка, що в Березанському районі. Масове зведення пансіонатів і баз відпочинку, яких сьогодні налічується понад сотня, в ній почалося на рубежі 1950 — 1960-х років. Відпочивальників вабила сюди затишна затока з піщаними пляжами і теплим морем. 

Нежатина Нива — так звався сучасний Ніжин у 1078 році, коли вперше був згаданий у «Повісті минулих літ» за Іпатіївським списком. Нині це красиве мальовниче місто на півдні Чернігівщини дбайливо зберігає пам’ятки своєї історії. Сюди приїздить багато людей, наперед знаючи, що їм покажуть музей Гоголя, розкажуть про Марію Заньковецьку, про знамениті ніжинські огірки, котрі завезли сюди грецькі купці, які, до речі, створили тут потужну громаду. У Ніжині збереглося близько трьох сотень будівель, кожна з яких — давно написана сторінка історії. Читати — не перечитати… 

Чи знаєте, що у Полтаві під фундаментом краєзнавчого музею є ще три поверхи, де причаїлася неймовірної краси жінка, прикута золотим ланцюгом? Кажуть, побачити її можна лише на повний місяць 31 червня…

Полтавщина — земля соняшників, кукурудзи та зерна. Здавалось би, що тут таємничого й неймовірного? Водночас кожен клаптик розповідає історію, промовляє словами Котляревського, співає віршами Сосюри і мальовничо мовчить барвами Марії Башкирцевої.

Та найбільше численними легендами оповита місцина, пов’язана з іменем Миколи Гоголя, який народився та провів дитинство саме тут, на Полтавщині. Мені випала приємна нагода проїхатися стежками видатного українця. 

Завдяки проекту підтримки «Скарби прикордоння — охорона культурної спадщини» стародавню твердиню, яка вистояла не одну облогу, вдалося вивести з аварійного стану. І ось 3 травня музей відкрив двері для перших відвідувачів, які мали можливість оглянути три нові експозиції — виставкові зали «Історична кузня», «Гетьманська зала» та «Ідеальне місто». 

Воно не зупиняється з часів графині Браницької: важкі краплі поту, непомітні для перехожих, струмками стікали по натруджених дерев’яних лопатях понад століття. Запах щойно змеленого борошна розносив селом вітер, який часто просився в помічники воді: разом їм працювалося краще. 

Інтернет-видання «Урядового кур'єра» з Нового року започаткувало цикл публікацій: «Країни Європи – цікаві факти», в яких ми знайомимо наших читачів з державами Європейського Союзу. Віртуально ми вже побували у Швеції і Словенії. Сьогодні знайомимо вас із Кіпром. 

На Буковині понад 250 сільських садиб приймають тих, хто хоче відпочити на природі подалі від цивілізації та зарядитися позитивною енергією. Як запевняють власники садиб, останнім часом клієнтів із різних областей України у них поменшало.