Понад 40 тисяч глядачів п’ятничного вечора у Сочі із завмиранням серця спостерігали за програмою відкриття XXІІ зимових Олімпійських ігор. Затамувавши подих, кожен з іноземців пильнував, аби не прогавити момент виходу своєї національної збірної. Українська олімпійська команда не стала винятком. Одначе майже годину глядачам довелося чекати на цей зворушливий епізод. 

Головне — не перемога, а участь. Це олімпійське гасло жодним чином не задовольняє тих, хто налаштований відчути найсолодший смак саме на своїх губах, особливо якщо для цього є вагомі підстави. Сьогодні на XXII зимових Олімпійських іграх у Сочі розіграють перші з 98 комплектів нагород. Загалом з 8 по 23 лютого визначаться переможці у 15 дисциплінах під егідою семи міжнародних спортивних федерацій. «Урядовий кур’єр» пропонує ближче придивитися до фаворитів нинішньої Олімпіади, для яких навіть друге місце може перетворитися на особисту трагедію. 

Місто повністю готове до проведення найкращої в історії Олімпіади, вважають експерти і журналісти. Головна особливість грандіозного спортивного свята — максимальна компактність усіх олімпійських об’єктів.

— 80% учасників уранці можуть встати з ліжка і дістатися місця змагань пішки. Такого я не бачив на жодних Олімпійських іграх, — зізнався напередодні відкриття Ігор президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах. Очільник МОК також нагадав, що на Іграх у Сочі змагатиметься рекордна кількість олімпійських комітетів, а 75 тисяч годин спортивних трансляцій глядачі побачать у понад 200 країнах світу. 

Наприкінці минулого століття беззаперечним лідером художньої гімнастики в світі була Катерина Серебрянська. У 1995-му кримська грація стала абсолютною чемпіонкою планети, а за рік в американській Атланті 19-річна українка піднялася на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу. Підготувала восьмиразову чемпіонку світу її мати — майстер спорту з художньої гімнастики Любов Овсіївна Серебрянська. 

Представниці цього чарівного виду спорту зібралися на офіційні змагання в грудні 1963-го в Будапешті. Тож цього року чемпіонати світу з художньої гімнастики відзначають свій півстолітній ювілей. Тим приємніше, що вперше в історії саме в українську столицю приїхали понад 300 спортсменок з рекордної кількості країн — 59. На килим столичного Палацу спорту вийдуть найчарівніші грації світу — лідери збірної України Ганна Різатдінова та Аліна Максименко, зірки російської команди Маргарита Мамун і Яна Кудрявцева, Мелітіна Станюта та Катерина Галкіна з Білорусі, болгарка Сільвія Мітєва і Нета Рівкін з Ізраїлю.  

У стартовому складі майбутніх переможців матчу ця пара викликала підвищену увагу глядачів. Один футболіст за манерою гри нагадав нинішнього керманича національної збірної країни Михайла Фоменка. Другий — високий і атлетичний, без грама зайвої ваги, виглядав на полі так само елегантно, як екс-наставник синьо-жовтих Леонід Буряк.

Саме цей дует 40-річних гравців і організував перше взяття воріт. Міністр фінансів Юрій Колобов із середньої відстані завдав потужного пострілу з ударної лівої  ноги. Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький технічно дезорієнтував голкіпера. Так було відкрито рахунок у першому матчі турніру з міні-футболу між командами Кабінету Міністрів і Генеральної прокуратури України. У змаганнях, які проходять цими днями у спортивному містечку на Гідропарку, крім цих команд беруть участь також збірні Київської міськдержадміністрації та Адміністрації Президента України. 

Господарі фінального турніру впевнено розпочали перший груповий раунд,  перегравши такого кваліфікованого суперника, як Латвія. Однак  розвинути стартовий успіх на першості Старого Світу їм не вдалося. У матчах проти значно серйозніших конкурентів підопічні Віталія Усенка поступилися спочатку хорватам, а наступного дня — італійцям. Проти балканців знову блискуче зіграв лідер синьо-жовтих Святослав Михайлюк. На його рахунку 33 очки, 9 підбирань, 6 перехоплень. 

Валерія Семенкова — метальниця молота і відтепер бронзовий призер юнацького чемпіонату світу з легкої атлетики — зізналася, що напередодні старту про медаль навіть не мріяла, а прагнула насамперед пройти кваліфікацію. Однак за кілька днів до вдалого виступу вона жартома таки пообіцяла здобути нагороду. Виявляється, у місцевому магазині охоронець із усмішкою на ширину плечей ненав’язливо поцікавився: коли нарешті українська медаль буде? А спортсменка у тон йому: «Післязавтра!» Так і сталося. Шкода тільки, що ця нагорода стала єдиним трофеєм української збірної. 

Майже рік тому в Лондоні лік українських медалей ювілейних тридцятих Олімпійських ігор розпочався з «бронзи» Оленки Костевич у стрільбі на 10 метрів із пневматичного пістолета. Для чемпіонки Афін-2004 у цій дисципліні третє місце  стало черговим випробуванням: вона  кваліфікувалася у фінал другою, захопила лідерство після першого пострілу, потім тривалий час була другою, перед останнім пострілом — третьою, далі домоглася перестрілки, в якій,  на жаль, поступилася. А для всієї української команди  її  сходинка на п’єдесталі стала низьким стартом  майбутніх перемог в інших видах спорту. 

Вдалим назвала виступ своїх підопічних на  XXVII літній Всесвітній універсіаді Федерація боксу України. За підсумками вирішальних двобоїв українські майстри шкіряної рукавички поклали до скарбнички нашої команди дві золоті нагороди, а в ній на той час уже була бронзова медаль Дениса Берінчика (вагова категорія до 64 кг).
Фінальний бій лідера збірної України у вазі до  75 кг Дмитра Митрофанова пройшов під диктовку нашого боксера. Винятком став лише стартовий раунд, який залишився за узбеком Азізбеком Абдугофуровим. Та й цей раунд, як виявилося пізніше, Дмитро просто провів у «розвідці», немов навмисне віддавши перевагу опонентові, аби знайти слабкі сторони суперника, щоб у наступних двох трихвилинках увімкнути підвищену швидкість та просто таки декласувати супротивника.