Вона перекинула ядро з руки на руку, ніби перевіряючи, чи не стала легшою чотирикілограмова куля, потім, вихопивши поглядом з натовпу вболівальників зосереджене обличчя учителя фізкультури Миколи Костянтиновича, зібрала в кулак усі сили, взяла розбіг і штовхнула снаряд, ніби запустила в космос ракету своєї мрії. Ядро, як їй здалося, летіло довго, цілу вічність. Добре було б, подумалося, якби допоміг вітер. Та куля й сама, ніби гумовий м’ячик, весело прямувала до найдальшої позначки в секторі. А потім, ніби передумавши, її металевий посланець перетнув останню межу і з глухим зітханням зарився в землю далеченько за ямкою, яку залишив снаряд попередньої спортсменки.  

Після домашнього Євро-2012 більшість уболівальників була впевнена: збірну України чекає велике майбутнє. Підтвердила ці сподівання і нічия з позиції сили, яку підопічні Олега Блохіна здобули в Лондоні на старті відбору до ЧС-2014.
Два наступних відверто провальних матчі проти Молдови і Чорногорії опустили всіх з небес на землю. Два очки з дев’яти можливих — це найгірший старт у  кваліфікації в історії синьо-жовтої дружини. 

Двоє футболістів наших команд увійшли до символічної збірної зірок групового турніру Ліги Європи. Це гравці групи атаки Євген Коноплянка з «Дніпра» і Тайсон з харківського «Металіста». 

Півзахисника збірної України журналісти офіційного порталу УЄФА  охарактеризували як зірку, що наділена лідерськими якостями. Головні козирі 23-річного Євгена — найширший арсенал технічних засобів, які разом з дистанційною швидкістю обіцяють йому велике футбольне майбутнє. 

Щоб повною мірою оцінити прорив лідерів вітчизняного футболу в еліту Старого Світу, варто згадати про таке. За часів Валерія Лобановського і  Євгена Кучеревського, Олега Романцева і Євгена Прокопенка в європейську весну чотири рази пробивалися по два клуби колишнього Союзу. Тричі це вдавалося зробити трьом командам, які представляли чемпіонат СРСР. У сезоні-2012 це досягнення перевершили фаворити української Прем’єр-ліги — «Шахтар» і «Дніпро», «Динамо» і «Металіст».  

…На 56-й хвилині студент під п’ятим номером витягнув нещасливий білет. А за якусь мить чомусь не виручили партнера його однокурсники. Професорам у смугастих чорно-білих мантіях, які приймали екзамен, цього тільки й треба було: вони миттю скористалися можливістю зрізати зухвалого опонента. 

Жіноча футбольна команда у колективі фізкультури Чернігівського камвольно-суконного комбінату створена наприкінці минулого століття.  Коли її новий керівник Володимир Магеррамов поставив завдання виграти чемпіонат України, багато хто сприйняв це як жарт.
— Почувши про ці плани, дівчата невесело посміхалися: за тих обставин це справді було схоже на утопію, — пригадує Володимир Магеррамов. — Команда висіла на волосині, багато заборгувала, не мала яскравих зірок і пристойного рівня гри. Різниця між нами й лідерами була істотною. Крім того, треба було довести скептикам, що футбол у виконанні жінок — це не шоу, а захоплююче спортивне видовище. 

Рік, який добігає кінця, залишив у прихильників киян подвійні почуття.

З надією уболівальники сприйняли те, що після російських спеціалістів Валерія Газзаєва і Юрія Сьоміна найпопулярніший клуб країни очолив його знаний вихованець, який свого часу віддав біло-блакитним чверть віку. Однак спадок, який дістався тренерському тандему Олег Блохін — Олексій Михайличенко, у серйозних спеціалістів викликає співчуття. 

Змагання світового рівня серед представниць прекрасної статі проводяться з 1927 року. Ще у далеких п’ятдесятих роках минулого століття шахову корону приміряла  Людмила Руденко, уродженка міста Лубни на Полтавщині, яка була другою в історії і першою серед радянських шахісток чемпіонкою світу. Українка Ганна Ушеніна підтримала цю традицію вже як громадянка незалежної держави.  По завершенні турніру шахова королева повернулася додому, до  рідного Харкова.

Щоб зрозуміти, як команда Мірчі Луческу залишила конкурентів далеко позаду, варто звернутися до статистики.

Майже третина забитих помаранчево-чорними м’ячів — на рахунку півзахисника гірників Генріха Мхітаряна.

Значно цікавіший вигляд має список найкращих асистентів українського чемпіонату. Його очолює правий захисник чинних чемпіонів країни Даріо Срна, на рахунку якого 10 гольових пасів. Компанію капітану складають його одноклубники: Вілліан (5 передач), Фернандіньо і той самий Мхітарян — по чотири. 

Срібна медаль дніпропетровського метальника списа стала однією з приємних несподіванок літньої Олімпіади в Лондоні. Головні конкуренти українського спортсмена — дворазовий олімпійський чемпіон норвежець Андреас Торкільдсен, призер минулих Ігор фін Теро Підкамякі — не докинули списа навіть до 84 метрів. Результат Олександра П’ятниці — 84,51. До «золота» йому не вистачило всього сім сантиметрів! А перше місце несподівано посів 19-річний спортсмен із Тринідаду і Тобаго Кешон Волкотт.  Із 27-річним українським легкоатлетом зустрівся наш кореспондент.