Мало який день у Сумах обходиться без оперативних і поточних повідомлень місцевих водоканалівців, які інформують городян, виробничників про ті чи ті зміни або новації в подачі-відведенні води. І це природньо, бо так уже влаштована водопровідна мережа, що колись щось та й виходить із ладу. Ось тільки роблять вони це по-своєму шанобливо, з вибаченнями за тимчасові незручності через неполадки, які намагаються усувати, як правило, нічної пори, аби мінімізувати побутовий дискомфорт сумчан.

 Метою державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб є забезпечення підтримкою громадян, які  — через війну — втратили житло або вимушені були залишити власні домівки і переселитися з місць, де ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих територій, а також допомога їм в адаптації до нових умов життя.

 Як наголошує директор Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Євгенія Бистрицька, цей проєкт не лише матиме реалізацію, а й подальше продовження. Адже йдеться про надзвичайно важливий аспект воєнного сьогодення, а саме створення механізму соціального супроводу дітей військових, загиблих воїнів, полонених та військовослужбовців, які пропали безвісти, на основі використання різноманітних засобів арттерапії. 

 Серед багатьох благодійних фондів і міжнародних організацій, які надають гуманітарну допомогу жителям Харківщини, що постраждали від російської агресії, виокремлюється Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Не перший місяць вона веде системну роботу в цьому напрямі, яка ґрунтується на вивченні потреб сільського населення та фермерських господарств і спрямована на відновлення виробництва сільськогосподарської продукції.

 В умовах війни завершив роботу 23-й Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, організатори якого — міжнародний благодійний фонд «Ліга українських меценатів» та Міністерство освіти і науки України. Про його особливості розповідає президент Ліги українських меценатів Володимир ЗАГОРІЙ.

 Великий зал будинку культури заповнено по вінця. Відбувається прем’єра стрічки, розмови про яку ось уже місяць ширяться селом і яка багатьом  тут нагадає про їхню юність та місцеву традицію. Люди старшого покоління хочуть перенестися в ті часи, а сьогоднішні дівчата й хлопці — побачити на екрані, як це було. На показі в селі Сторожниця побував і кореспондент «Урядового кур’єра».

Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України виповнюється 115 років. Створений 1908-го як Харківська сільськогосподарська дослідна станція, із часом він перетворився на потужний науковий центр. Після Другої світової війни було утворено  Інститут генетики і селекції АН УРСР, а 1956 року на його базі й Харківської державної селекційної станції було створено Український науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики. З 1944-го по 1962 рік цю установу очолював видатний селекціонер-рослинник  академік Василь Юр’єв, ім’я якого присвоєно інституту.

 За словами завідувача відділу декоративного мистецтва Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького Ірини Яніни, такі  вернісажі стали традиційними. Нинішній відкрито наприкінці червня, він триватиме до Дня Незалежності України. Відвідувачі музею мають чудову нагоду ознайомитися з розмаїтим творчим доробком майже 30 учасників з різних куточків Сумщини, які представили понад 170 власноруч виготовлених художніх виробів у 12 номінаціях.  

 Виставкова зала Іршавського міського будинку культури такої глядацької уваги до художнього вернісажу давно не бачила. Від дітей і молоді до сивих представників інтелігенції старої генерації. В авторки виставки Христини Мельник подвійне свято, адже відкриття відбулося в день її народження. Більш ніж пів сотні полотен, які презентувала Христина Мельник на її першій великій виставці, засвідчили появу в мистецькому середовищі закарпатського краю нової яскравої особистості.  Так відбулося відкриття широкій публіці досі багатьом не відомого таланту.

 Недавно один з пабліків, яким користуються вимушені переселенці з тимчасово окупованого рашистами Маріуполя, провів опитування. Перед містянами постало ребром одне, проте важливе запитання: «Чи плануєте ви повертатися до Маріуполя?» Про категоричну відмову їхати до міста після його визволення повідомили всього 17 відсотків опитаних. 22 відсотки ще остаточно не визначилися, а майже половина маріупольців (47,2) запевнили, що обов’язково повернуться туди після деокупації.