Змусити запрацювати завмерлі через кризу стріли баштових кранів на будівельних майданчиках країни покликаний довгоочікуваний закон "Про регулювання містобудівної діяльності", проект якого у стислі строки розробило Міністерство регіонального розвитку та будівництва.

На заході США, де щільність населення досить мала, необроблені акри належать урядові. Тож американці використовують ці землі для відпочинку та комерції, приміром, рибальства, розташування кемпінгів, пішохідного туризму, подорожування на човнах тощо. Та коли місцеві жителі, що заробляють собі на життя, використовуючи федеральні землі, не дотримуються при цьому чинних обмежень з метою збереження довкілля, влада вживає заходи впливу.

Прочитав в "Урядовому кур'єрі" статтю В. Литвина "Регіоналізм у політичному вимірі" (N209 від 9.11.10) і вирішив висловити своє бачення окресленої проблеми.

З однієї недавньої зустрічі українських і зарубіжних експертів, присвяченій боротьбі з корупцією, запам'ятався розказаний кимось із наших такий собі випадок чи навіть притча: на зборах у невеликому селі якийсь дядько, не добираючи особливо слів, обурювався, що колись багатий тутешній колгосп розікрали всі, кому не лінь. Мовляв, Петро взяв одне, Микола - інше, а колишній зоотехнік навіть "прихватизував"? електричний доїльний апарат з ферми... Селяни слухали те мовчки, лише один із дядькових сусідів зауважив: що ж ти лаєшся, коли й сам хапнув сівалку... "А я що? Всі брали, взяв і я", - не знітився чоловік, але замовк.

Ніколи не думала, чим може обернутися похід у перукарню надвечір. Ось уже пішов зворотний відлік: майстер бере ножиці. І... раптово гасне світло. Густа чорна гуаш листопадових сутінків миттєво заливає кімнату. Жіноча компанія скрикує від несподіванки і визирає на вулицю - ніде ані вогника. От тобі й диво. Особливо для жіночки в сусідньому кріслі: їй встигли постригти півголови. А якщо до завтрашнього дня світло не полагодять? Як на роботу йти?

Справжню славу Марії Башкирцевій принесло посмертне видання її щоденників, які буквально за лічені роки переклали на всі основні мови світу. Вже понад сто років цей нібито до банального простий літопис її недовгого життя знаходить нових читачів. Хоча, як це не прикро, у світовій історії наша видатна землячка донині залишається насамперед французькою художницею російського походження.

Дівчата, йдіть на сніданок! - в палату пологового відділення заглянула привітна медсестричка. - Сьогодні - "рисове молочне". Ми засміялися. Що ж то за страва така - "рисове молочне"? Суп, каша чи, може, запіканка якась? Власне, що то було, ми не зрозуміли, навіть спробувавши. Не солоне, не солодке - так, рис із розведеним молоком. Мабуть, таке могли придумати тільки в медичному закладі у кризові 90-ті. Ерзац-їжу практично без назви, яку, власне, молоді мами й не їли, а тільки дивувалися - для чого переводять продукти.

Навряд чи когось залишили байдужими масштаби лісових пожеж, що вирували влітку в Росії. Особисто мені запам'яталась гірка відвертість керівника одного з численних загонів пожежників, які з ризиком для життя боролись із вогняною стихією на торфовищах під Москвою.

Нещодавно по кількох інформаційних агенціях пройшла інформація про те, що господарі деяких готелів Туреччини найближчим часом хочуть відмовитись від системи all іnclusіve. Це повідомлення стало одним із найнеприємніших сюрпризів, які можна було б очікувати від такої гостинної країни. Адже головне завдання більшості туристів, які їдуть на відпочинок за системою all іnclusіve, - випити і з'їсти як мінімум стільки, скільки коштує путівка, а якщо пощастить, то й удвічі більше. Інакше вважайте, що відпочинок не вдався і гроші викинуто коту під хвіст.

Він чи не єдиний на планеті наважився зробити кузов сучасного легкового автомобіля з масиву одного з найтвердіших порід дерева - дуба. За допомогою рубанка, фуганка, лобзика та повного набору різних верстатів для виготовлення меблів доводив дошку до 2-5 см завтовшки, а то й до кількох міліметрів. За вісім років Василь Васильович створив два унікальних автомобілі.