"Якщо нас не почуєте, ми себе підпалимо, але школу N 111 закрити не дамо!", "Ми любимо нашу школу!" - з цими та іншими гаслами відбулася акція протесту проти закриття навчального закладу в Петровському районі Донецька. Саме в цей день сесія районної ради мала приймати рішення про "оптимізацію" української школи, проте під тиском обурених батьків школярів це питання поки зняли з порядку денного.

За радянських часів було багато охочих працювати на цьому підприємстві. Приваблювали високі зарплати та пристойне забезпечення працівників. Однак наскільки шкідливе для здоров'я людини саме виробництво, знало небагато: Придніпровський хімзавод (ПХЗ) - перше в тодішньому Союзі підприємство з переробки урану.

 Свого часу безконтрольне застосування на ланах Полтавської області (і всієї України ) хімічних засобів захисту рослин призвело до невтішних наслідків. Нині шкідливі для здоров'я сполуки виявляють у колодязній воді, зернових. А нещодавно працівники науково-дослідного випробувального центру харчової продукції ДП "Полтавастандартметрологія" зафіксували значний вміст пестициду лонтрелу відразу в трьох партіях перевірених цукрових буряків минулорічного врожаю. Шкода, що обов'язкове дослідження сільськогосподарської продукції не входить у компетенцію цього підприємства, хоча воно й має технічну та методичну можливість досліджувати майже 60 видів пестицидів та отрутохімікатів. Результати перевірок могли б бути ще красномовнішими.

 Бахчисарайський міський голова Костянтин Рубаненко звернувся до городян з ініціативою об'єднатися в громадську раду. Цю ідею підтримали організація "Український дім", представники національних меншин болгар, греків, вірменів, котрі проживають у місті, професійні, творчі спілки, об'єднання роботодавців, релігійні громади, місцеві ЗМІ. Вочевидь, усі вже стомилися від непорозумінь і конфронтації - набагато доцільніше спільно, за одним столом обговорювати проблеми і разом шукати шляхи їх подолання.

 Однозначно: поштовхом до цієї розмови був попереджувальний страйк чорнобильців, який тиждень тому проходив в Україні. Як і тоді, так і тепер, ліквідатори не тільки для себе "вибивали" пільги. (Власне, пільг у них немає. Йдеться про нереалізоване право на достойне життя, за яке заплачено здоров'ям).

На вулиці - мінус чотирнадцять. Сильний вітер на плацу пробирає до кісточок, навіть теплий бушлат та шапка-вушанка не рятують від холоду. Запорізький радіотехнічний батальйон ПС ЗС України дислокується посеред степу - тут ніде сховатись від негоди. Та ритуал заступу на бойове чергування у цьому військовому підрозділі щоранку здійснюють за будь-якої погоди. Цілодобово бійці батальйону охороняють державний кордон України у повітряному просторі, забезпечують протиповітряну оборону важливих державних об'єктів.

Надзвичайні ситуації в нашому житті - не рідкість. Лише торік на Черкащині сталося 2513 надзвичайних подій, у ліквідації яких брали участь рятувальники МНС. Їм вдалося вберегти життя 70 громадян. Завдяки професійним діям збережено матеріальних цінностей майже на 18 млн грн. Проте в роботі рятувальної служби ще є проблеми, про які наш кореспондент веде розмову з начальником управління МНС України в Черкаській області, генерал-майором служби цивільного захисту Віктором Гвоздем.

Ми зазвичай не замислюємося над тим, якими інструментами колись користувались ковалі, шевці, стельмахи, бондарі, шорники, гутники, бортники, димники, кушніри і фахівці ще багатьох нині вже забутих професій. Між тим, одних лише різновидів звичайнісінької сокири у колекції житомирянина Федора Євтушенка налічується кілька десятків.

За статистикою половина всіх минулорічних пожеж на Прикарпатті траплялася в сільській місцевості. Особливої гостроти, повідомили у Центрі пропаганди УМНС в Івано-Франківській області, проблема пожежної безпеки набуває у віддалених гірських населених пунктах краю. Непросто пожежному автомобілю дістатися туди від найближчого пожежного підрозділу, розташованого, як правило, в районних центрах. Дешевше, надійніше і практичніше створити пожежну команду поблизу, в одному з центральних сіл.

Уперше маніпуляції зі стрілками виконали у Великій Британії ще 1908 року, запровадивши літній і зимовий час з метою економії енергоресурсів. Країна тоді переживала непростий період і мусила економити на всьому, тож визнала доречною ідею американського вченого і політичного діяча Бенджаміна Франкліна, хоча самі Сполучені Штати запровадили новацію лише десятиліттям пізніше.