Ніжна блондинка Алла та рожевощоке немовля, семимісячна Скарлет, — не лише символи щасливого сімейного життя американця Бретта Услі, а й своєрідна реклама його бізнесу. Адже ось уже дев’ять років він керує одним з найуспішніших у столиці шлюбних агентств, які допомагають заокеанським женихам знайти наречену-киянку. У 2002 році він вирішив заснувати таке агентство, бо сам не раз звертався до послуг подібних агентств не лише в Україні, а й в Росії, аби щоразу бути обдуреним і ошуканим, проте не розчарованим у коханні. Тепер на рахунку його агентства близько 200 щасливо одружених пар. Про тонкощі шлюбного бізнесу і людської душі ми говорили з Бреттом Услі у його офісі, у самісінькому центрі Києва, під веселе чугикання маленької Скарлет. 

Яскрава реклама на ескалаторі столичного метро ностальгічно кликала в… минуле. Бо уклінно запрошувала на базу відпочинку з назвою вже давно не існуючої держави. Рука мимохіть потягнулася до телефона, і приємний жіночий голос  задовольнив мою цікавість.

— Приїжджайте (йшлося про престижну, в грошовитому сенсі цього слова, заміську територію), не пошкодуєте!

Суперечки щодо оцінки ролі легендарного розвідника розпочались відразу по війні. Так, видатний фізик, лауреат Нобелівської премії Жоліо Кюрі захоплено писав: «Якби мене запитали, кого я вважаю найбільш мужнім і привабливим серед плеяди борців з фашизмом, я без жодних сумнівів назвав би Миколу Кузнецова — великого гуманіста, який знищував тих, хто прагнув знищити людство». Натомість відомий письменник Улас Самчук у зверненні до співвітчизників на великій Україні наголошував: «Коли ви будете проходити біля того пам’ятника (Кузнецову. — Авт.), пам’ятайте, що його поставлено провокатору за знищення дуже вартісних ваших братів і сестер». Навіть у ці дні, коли відзначається вже сторіччя з дня народження «ліквідатора бонз фашистського окупаційного режиму на Україні», як зазвичай представляли розвідника у радянських довідниках, давня суперечка щодо його справжнього місця в історії не завершена.  

Я — мати-одиначка, виховую трьох неповнолітніх дітей. Щомісяця отримую допомогу на них 830 гривень. Проте не впевнена, що її мені нараховують правильно. Я працюю, проте зарплата невелика. Ні земельного паю, ні городу ми не маємо. Намагалася подати документи на отримання державної допомоги для малозабезпеченої родини, але мені відмовили.

Тож хочу достеменно дізнатися, яку саме допомогу щомісяця держава має виплачувати матері-одиначці на трьох неповнолітніх дітей?

Т. КРИТЮК,
с. Пісковино Запорізької обл.

У 2002 році помер мій чоловік, який був ветераном війни та учасником бойових дій. Він мав державні нагороди. І ось з того часу жодна інстанція, до якої зверталася, не може чітко визначити мого статусу. Знаю, що маю право отримувати доплату до пенсії як вдова. Але яку саме? Порадьте компетентні органи, до яких можу звернутися, і які маю подати документи, аби нарешті чітко визначити свій статус?

Віра ПЕРФІЛОВА,
с. Війтівка Вінницької обл.

Мої батьки-пенсіонери проживали у двокімнатній квартирі. Вони отримували субсидію на оплату за житлово-комунальні послуги. Проте півроку тому вони померли. Я отримала квартиру у спадок. Але... мені повідомили, що субсидію скасовано і я маю платити за комунальні послуги у повному обсязі. Чи мали на це право комунальники?

Валерія ПАНЧЕНКО,
м. Київ

Попри те, що зростання виробництва авто в Україні цього року (так, у червні було складено на 30% машин більше, ніж за аналогічний місяць минулого) відбувається досить стрімкими темпами, керівники галузі  занепокоєні доволі високою конкуренцією з боку імпортерів. Більше того, вітчизняні виробники вимагають від Міністерства економічного розвитку та торгівлі проведення спеціального розслідування щодо дій імпортерів авто. В чому ж річ, адже вітчизняні автівки є значно дешевшими за ціною, ніж їхні «заморські брати»? 

Усього 3,3 відсотка території нашої держави займає центральна область Поділля — Хмельниччина, та важко знайти якусь іншу землю, яка б в мініатюрі краще відображала краєвиди всієї України — її ліси і гори, глибокі каньйони і скелясті узвишшя, жовтогарячі лани і сині очі озер та річок — Південного Бугу, Дністра, Горині, Збруча, Смотрича.

Така ж багатолика і глибока історія нашого краю, змальована ще в хроніках знаменитої «Історії» Геродота, багатьох інших чужоземців, котрі приходили сюди з війною і миром, залишаючи свої сліди. Нитка життя тут тягнеться від найдавніших людей, доби Трипільської та Черняхівської культур, скіфських поселень, праслов’янських племен, давніх уличів, Київської Русі, Болохівської землі, Подільського та Великого князівства Литовського аж до наших днів.

Коли разом з помічником начальника центру Валерієм Шокутьком приїхали до приміського села Гаї, що під Ромнами, і зайшли на територію кінологічного центру, ніщо не свідчило про присутність чотирилапих помічників. Чи то давалася взнаки спека,  чи то відсутність термінових викликів, але два ряди вольєрів уздовж политої водою асфальтованої доріжки дихали спокоєм і затишком.

 Утім, варто було одному з інструкторів відчинити дверцята і випустити на доріжку cобаку, як той одразу ж озвався рішучим гавкотом. За секунду-другу на цей сигнал дружно відгукнулися всі  мешканці вольєрів (а їх тут аж 43!). Доки всі натішилися перекличкою, пройшло не менше 5 — 7 хвилин.  Несподівано впіймав себе на думці: собачий гавкіт якийсь особливий — не безладний та бездумний. Голоси вирізнялися чітко «поставленим» звучанням, специфічними відтінками, що аж ніяк не характерно для їхніх родичів з підворіть.

 Одним з найсильніших вражень від поїздки до Ізраїлю була нічна дорога через Синай. Чому? Тому що їхали освітленою трасою. Скажете, що і в нас так скоро буде? Хто проти? Не знаю, де в пустелі була захована розетка з  електрикою для потужних ліхтарів, але їхати було приємно. Хто подорожував в темний час нашими рідними дорогами, коли можна не помітити населений пункт, адже в такий час і в хатах тільки деінде світяться віконця, той знає про що я. Може, хтось покрутить пальцем біля скроні: навіщо ізраїльтяни пустелю освітлюють(!), тільки, на мою думку, нормальній людині приємно відчувати себе в межах цивілізації в сучасному її розумінні.