Літо для більшості працюючих українців — час відпочинку й відпусток. Проте, звісно, не для всіх. Адже саме цієї пори починають шукати перше робоче місце випускники вишів, а студенти, старші школярі отримують змогу влаштуватися на сезонну роботу — в торгівлю, літні розважальні заклади, на сільгоспроботи тощо. Також не припиняють пошуків, куди докласти працю рук чи голів, ті, кому не пощастило проскочити повз звільнення чи скорочення. А ще серед пошукачів заробітку й досі чимало внутрішньо переміщених осіб. 

Смак та якості меду в нинішньому році визначила холодна, затяжна весна. Здавалося б, це мало вплинути на ціну сонячних ласощів. Але у людей, які тримають пасіки, безліч проблем із реалізацією цілющого продукту. 

Як відомо, 13 липня 2017 року Верховна Рада 282 голосами депутатів ухвалила у першому читанні закон про пенсійну реформу. Нині його готують до другого читання та прийняття в цілому, що орієнтовно має відбутися у вересні цього року. Якщо це станеться, понад 8 мільйонів українських пенсіонерів отримають підвищення (осучаснення) пенсій, яке буде індивідуальним для кожного і залежатиме від стажу й заробітної плати людини, що перебуває на заслуженому відпочинку. 

Сільський зелений туризм — це не тільки організація цікавого й оздоровчого відпочинку, а передовсім робота — постійна або додаткова — для сільських жителів. Цей напрям визначили перспективним у Черкаському обласному центрі зайнятості. 

Для переселенців з окупованих територій Криму й Донбасу із самого початку їх переміщення на території, підконтрольні українській владі, найпроблемнішими питаннями були житло і робота. Час минає, потік переселенців істотно зменшується, а з ним і гострота проблеми. Із житлом люди якось навчилися давати собі раду, а щодо роботи в них з’явилося чимало помічників, готових підставити плече і з пошуком вакансії, і з навчанням. Один з таких помічників — громадська організація «Центр зайнятості вільних людей» (ЦЗВЛ), яка виникла ще з часів Революції гідності. А коли після російського вторгнення ринула хвиля внутрішньо переміщених осіб, ЦЗВЛ переключив діяльність на них. 

Якість харчів, які продають в українських супермаркетах, невисока. І це попри їхню дорожнечу. Тож хоч би як переконували нас виробники, що вони стежать за безпечністю продукції, покупці, куштуючи чи навіть лише нюхаючи товар, відчувають протилежне. Нещодавно парламент ухвалив закон, де йдеться про державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, який має наблизити українську систему контролю до європейських стандартів. Та поки що залишається відкритим питання, чи зміниться ситуація на споживчому ринку з ухваленням цього важливого законопроекту. 

Якісне водопостачання загалом має стати своєрідним «маст хев*», а вже у курортних зонах воно повинне бути «маст хев» у квадраті. Адже йдеться не лише про безпеку місцевих жителів і численних приїжджих, які прибувають, щоб відпочити, а для місцевих жителів і місцевого бюджету — дати заробіток. А й про те, що псується й імідж оздоровчого регіону. Однак на Запоріжжі не скрізь можуть похвалитися якісним водопостачанням. 

Літо у розпалі. Зовсім недавно відбулися випускні у школах і вишах. Учорашні школярі стали абітурієнтами, а їхні старші товариші отримали дипломи і прямують у доросле життя, де, напевно, найважливішим і непростим кроком буде пошук першого робочого місяця. Та чи готові сучасні роботодавці працювати з молодими фахівцями? Беруть вони їх чи намагаються уникати? І що слід робити і якою бути молодій людині з дипломом, але поки що без досвіду, щоб зацікавити того, хто може надати їй перше робоче місце? 

Понад 296 тисяч воїнів, які брали участь в АТО, чекають від держави на якісну та ефективну допомогу. Багато з них зазнали фізичних та психологічних травм, тож потребують дорогого лікування й тривалої медичної та психологічної реабілітації. Звичайно, держава робить немало. Ухвалюють закони, впроваджують соціальні та реабілітаційні програми, на які надають з бюджету мільйони, існує співпраця з міжнародними організаціями. 

Мотивація — велика річ. Якщо майже 20 років заклики влади до того, щоб мешканці будинків об’єднувалися для управління спільною власністю, натикалися на нерозуміння цих самих мешканців — мовляв, навіщо, то останніми роками справи пішли набагато веселіше. Як кажуть, не було б щастя, то нещастя допомогло. Коли змінилися тарифи на житлово-комунальні послуги, люди почали замислюватися: як платити менше? Держава підказала вихід: об’єднуйтеся, беріть «теплі» кредити, бюджет допоможе, тож термомодернізуйте будинок і платіть менше. Люди повірили і переконалися, що це справді працює.