Скандал довкола можливої новобудови в історичній частині міста розгорівся в Черкасах ще три роки тому. Забудовник місцеве приватне підприємство «Надія» планував на місці історичної пам’ятки — особняка Кринського на вулиці Байди Вишневецького звести багатоповерховий будинок, а саму пам’ятку знести. Приводом збурення стало надання забудовникові містобудівних умов та зведення паркана довкола будинку.

 В Україні понад 2500 дерев’яних церков. Якщо ви не знали, то це найбільше у світі. Кожен такий храм унікальний, вражає конструкцією і красою. Але ця витончена краса може поринути в небуття. За останні роки згоріло, було зруйновано внаслідок недбальства величезну кількість цих споруд.

 Українські мистецькі традиції, зокрема у царині художньої репрезентації військової героїки, мають дуже глибоке коріння, сягаючи епох Києворуської держави, праукраїнського язичницва, праслов’янського періоду. Важливо, що центром праслов’янської території була Київщина (київська археологічна культура — остання праслов’янська), звідси праслов’яни розселялися.

 Великий зал будинку культури заповнено по вінця. Відбувається прем’єра стрічки, розмови про яку ось уже місяць ширяться селом і яка багатьом  тут нагадає про їхню юність та місцеву традицію. Люди старшого покоління хочуть перенестися в ті часи, а сьогоднішні дівчата й хлопці — побачити на екрані, як це було. На показі в селі Сторожниця побував і кореспондент «Урядового кур’єра».

 Тернопільщина багата на історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки різних періодів. Кажуть про шість тисяч таких об’єктів. Отже, туристові є що показати. Інша річ, що чимало цих пам’яток матеріальної культури минулого маловідомі, малодосліджені, розташовані не на основних туристичних маршрутах. Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини вирішив створити віртуальні 3D-тури унікальними об’єктами оборонного типу краю. Задля цього обґрунтував важливість такого проєкту й виграв грант на понад 635 тисяч гривень від Українського культурного фонду. 

 Вони педагоги, відомі в нашій країні умілиці, члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України, тернополянки. Мешкають в одному житловому масиві, але познайомилися не в рідному місті, а в столиці на всеукраїнській виставці народних ляльок. Алла Шушкевич активно творить авторські ляльки-мотанки, видала кілька навчально-методичних посібників «Народна лялька», в яких поділилася технологією виготовлення, підготувала інструкційні картки для учнів 5—6 класів зі створення подільської, а також ляльки з одного шматка тканини чи на кукурудзяному качані.

 Перемога на фронті має супроводжуватися перемогою в усіх сферах життя — так скріплюється місток між сьогоденням і майбутнім. Умови для цього не чекають, а створюють. Цього педагоги Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» вчать студентів власним прикладом.

Уляну Перхалюк називають людиною-святом, а то й феєрверком. «Коли вона з’являється у спільноті, не може прийти з порожніми руками, без пісні, усмішки, жарту, заряджає всіх позитивною енергетикою», — зауважує очільниця Теребовлянського фахового коледжу культури та мистецтв Олена Ткачук. Пані Уляна не лише викладачка цього навчального закладу, її добре знають ще й як співачку, бандуристку, майстриню-вишивальницю та збирачку старовинного українського народного вбрання. 

 У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» об’єдналися дві фотовиставки: «Незламні духом» (ініціатор — громадська діячка Олеся Доліна та член Національної спілки фотохудожників України фотограф і оператор Дмитро Коваленко) і «Незламна Україна» (Олена Мокренчук). Діє також виставка скляних ікон ветерана Збройних сил України Тамари Довгич. На їх відкриття запросили військовослужбовців і капеланів, зокрема поранених, які мають великий досвід подолання зовнішніх та внутрішніх проблем і готові розповісти про це тим, хто потребує відновлення. Більшість з них ведуть активну соціальну роботу з молоддю та ветеранами російсько-української війни, допомагають подолати наслідки травматичного досвіду бойових дій, можуть поділитися досвідом подолання бюрократичних перепон під час оформлення документів про поранення. 

 Війна змусила Оксану Муравльову двічі збиратися в дорогу як переселенку. Але громадської діяльності, волонтерських справ вона не полишала. Її торік у грудні серед перших відзначили державною нагородою «Золоте серце» за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху.