До 1 вересня батьки мають неодмінно вакцинувати дітей відповідно до національного календаря щеплень. Адже невакциновані діти, за винятком тих, які мають медичні протипоказання до вакцинації, не зможуть відвідувати дитячі садки та школи з іншими учнями. Цього вимагає стаття 15 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Мама черкаського гімназиста Оксана Зубенко тепер частіше отримує сповіщення в своєму смартфоні: після кожного уроку вона вже знає, як працював у школі її син. Ніщо не пройде повз пильне око нової програми — електронного щоденника: ні прогул, ні зауваження вчителя, ні, звичайно ж, позитивна оцінка, якою син хоче порадувати батьків. Користується Оксана Миколаївна цією програмою з жовтня, відколи її впровадили в Першій міській гімназії і в усіх школах Черкас як пілотний проект. Користуватися новинкою для неї нескладно. Потрібен доступ до інтернет-мережі та слід скачати програму, ввівши логін і пароль. Тоді на екрані смартфона з’являється розклад сьогоднішніх уроків, просте меню — і вже за секунду ґаджет видає рейтинг її сина серед учнів класу, середній бал з визначеного предмета

Народна мудрість каже: виховуй сина так, щоб він поважав матір, кохав дружину й ніколи не покинув дитину. Звісно, стаючи на весільний рушник щастя, мало хто замислюється над тим, що станеться, якщо з часом родина не витримає випробувань і з одного цілого знову стане двома окремими половинками. Ще складніше в такій ситуації, якщо в родині є дитина, а то й не одна.

Реалізація права кожної дитини на життя в сімейному колі є визначальною в соціальній політиці нашої держави загалом і в Запорізькій області зокрема. Нині на первинному обліку служб у справах дітей у краї перебуває 3750 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За дев’ять місяців 2017 року створено сім прийомних сімей та два дитбудинки сімейного типу. Нині в області існує 207 прийомних сімей, в яких виховується 432 дитини, та 31 дитбудинок сімейного типу з 211 дітьми (з урахуванням переселенців із зони проведення АТО). Тож можна стверджувати, що в області багато уваги приділяють підвищенню стандартів захисту прав дітей. 

Днями Президент підписав закон про посилення відповідальності за несплату аліментів. Відтепер тому з батьків, хто ухиляється від цього фінансового обов’язку, буде несолодко: новий закон не дозволить забути про власне дитя і спокійно відпочивати на елітарних іноземних курортах чи полювати, водночас розповідаючи в суді, що роботи немає і грошей теж. Звісно, цей закон не змусить батьків любити дитину, але фінансово підтримувати її все-таки доведеться. 

Будь-яка родина, особливо молода, мріє про власний дах над головою та житло, де кожен матиме затишний куточок і не заважатиме іншим. Здійснити таку мрію було нелегко завжди, а тим паче нині, коли вітчизняна економіка, ніде правди діти, переживає не найлегші часи. 

Протягом одного тижня в Миколаєві відбулося вже сім обрядів реєстрації шлюбу в межах пілотного проекту «Шлюб за добу», запровадженого Кабінетом Міністрів торік у липні. Миколаїв приєднався до проекту наприкінці грудня. У січні цього року сім пар скористалися нововведенням і зареєстрували шлюб у термін, який самі ж визначили в день подання заяви. 

Леся і Сергій Гармаші разом уже майже тридцять років. Свого часу навчалися разом, мешкали в одному гуртожитку. Коли настав час ставати на самостійний шлях, вирішили, що бути їм однією сім’єю. Тим більше, що й погляди на життя у них багато в чому схожі. Відгуляли весілля. Через рік родина Гармашів уже складалася із трьох осіб. Услід за первістком Сергійком народився Олег. Сім’я особливих статків не мала. Сергій працював водієм у церковній громаді. За службовим обов’язком йому не раз доводилося бувати в черкаських дитячих будинках. Спостерігав, як малеча чекає на батьків. У душу запали йому дитячі очі, сповнені надії. Він навіть спати вночі перестав. Усе вчувалося йому оте дитяче запитання: «А ти ще прийдеш?» 

Третій рік поспіль триває боротьба українського народу з сепаратистами й російськими окупантами. Відважні чоловіки й хлопці на передовій щодня ризикують життям. Вдома ж на них чекають віддані дружини, а також сини та доньки, які мріють чимскоріше обійняти батька, що повернеться в родину. 

Їхній будинок так і залишився на окупованій території, а спецоперація з евакуації малюків у 2014 році із захопленого бойовиками Луганська стала емоційною і тяжкою сторінкою у житті багатьох причетних до неї людей. Два роки колектив будинку дитини провів у Харкові. І ось тепер він може повернутися додому. В Сєверодонецьк приїхали 26 дітей-сиріт. Тепер головна турбота луганських обласних служб — забезпечити права дітей на виховання в сім’ї. Тобто знайти для них нових батьків і родинне щастя.