Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Норма статті 51 Кодексу визначає, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації. 

Частина п’ята статті 116 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.  

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Внести до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»
(Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами
України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII, від 21 травня 2013 року
№ 283-VII та від 2 липня 2013 року № 381-VII) такі зміни:
1) у статті 1:
в абзаці другому цифри «363.129.749» і «315.523.988,5» замінити відповідно
цифрами «363.252.105» і «315.646.344,5»;
в абзаці третьому цифри «412.413.010,6» і «363.929.274,7» замінити відповідно
цифрами «412.535.366,6» і «364.051.630,7»;
2) у статті 15 цифри «16.254.800» замінити цифрами «16.377.156»;
3) внести зміни до додатків № 1 і № 3 до Закону України «Про Державний бюджет
України на 2013 рік» відповідно до додатків № 1 і № 2 до цього Закону.

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Внести до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»
(Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами
України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII, від 21 травня 2013 року
№ 283-VII, від 2 липня 2013 року № 381-VII та від 4 липня 2013 року № 392-VII) такі зміни:
1) у статті 1:
в абзаці другому цифри «363.252.105» і «47.605.760,5» замінити відповідно
цифрами «363.616.650» і «47.970.305,5»;
в абзаці третьому цифри «412.535.366,6» і «48.483.735,9» замінити відповідно
цифрами «412.899.911,6» і «48.848.280,9»;
2) абзац другий пункту 1 розділу «Прикінцеві положення» виключити;
3) внести зміни до додатків № 1 і № 3 до Закону України «Про Державний бюджет
України на 2013 рік» відповідно до додатків № 1 і № 2 до цього Закону. 

 Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
 1. Внести до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII, від 21 травня 2013 року № 283-VII, від 2 липня 2013 року № 381-VII та від 4 липня 2013 року № 392-VII, № 393-VII, № 394-VII і № 395-VII) такі зміни:
 1) у статті 1:
 в абзаці другому цифри "370.038.650" та "322.068.344,5" замінити відповідно цифрами "370.046.828,4" та "322.076.522,9";
 в абзаці третьому цифри "419.321.911,6" та "370.473.630,7" замінити відповідно цифрами "419.330.090" та "370.481.809,1";
 2) у статті 15 цифри "22.799.156" замінити відповідно цифрами "22.807.334,4";
 3) внести зміни до додатків № 1 і № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" відповідно до додатків № 1 і № 2 до цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» та Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, ПОСТАНОВЛЯЄ: 

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Внести до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII та від 21 травня 2013 року № 283-VII) такі зміни:
1) у статті 1: в абзаці другому цифри "363.122.944,1" і "315.517.183,6" замінити відповідно цифрами "363.129.749" і "315.523.988,5";
в абзаці третьому цифри "412.406.205,7" і "363.922.469,8" замінити відповідно цифрами "412.413.010,6" і "363.929.274,7";
2) внести зміни до додатків № 1 і № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" відповідно до додатків № 1 і № 2 до цього Закону.
2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ 

Порядок анулювання актових записів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793.
Заява про анулювання актового запису цивільного стану подається заінтересованою особою до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника або за місцем зберігання актового запису, який підлягає анулюванню. 

Відповідно до статті 11 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 102 «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю», Міністерство юстиції України надає адміністративну послугу з видачі свідоцтва (повторного свідоцтва) про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю здійснюється сектором нормативно – правової роботи Управління нотаріату та фінансового моніторингу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу. 

Відібрання дитини як спосіб захисту прав та законних інтересів є досить специфічним, оскільки насамперед стосується захисту прав дитини.
Конвенція ООН про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9).