Плануючи акцію "Незвичайна назва", котра стартувала 25 червня минулого року матеріалом нашого власного кореспондента у Тернопільській області Миколи Шота "Червень у селі Червень", редакція мала намір розповісти про села з оригінальними найменуваннями. Як це вдалося, судити читачеві. На наш погляд, кращі публікації на цю тему - Євдокії Тютюнник "У Дні-Доброму лелека безробітний" - про село з такою назвою у Городнянському районі Чернігівської області (23 липня, 2010 р.), розповідь Інни Ковалів "Провінційне Вікно в Європу" (15 жовтня, 2010 р.), що стала результатом відвідин цього населеного пункту, розташованого в Гусятинському районі на Тернопіллі, та Олександра Вертіля "Хоч і Копійки, а для когось - найдорожчі!" (28 січня, 2011 р.) - про село у Великописарівському районі Сумщини.

У Нападівці всього 147 дворів. За подільськими мірками -село мале. У Калинівській райдержадміністрації додали: воно звичайне! І сільський голова по телефону зауважила: "У нас чогось особливого не побачите". Непомітне, пересічне, віддалене... Невже, окрім назви, немає за що зачепитися?

Історичне найменування цього населеного пункту, що в Тячівському районі Закарпатської області, - Брустури. Нині воно залишилося тільки у назві держлісгоспу, одного з найбільших у країні. У його володіннях - 26,5 тис. га лісів. На заготівлі деревини тримається бізнес понад двох десятків підприємців, а з бензопилами та сокирами в руках щоденний хліб заробляють ще кількасот робітників-лісорубів. У чому притягальна сила цього села?

Від великого села Хорошого до невеличкої Коханівки, розташованої у мальовничих місцях на правому березі річки Самара, недалеко - ми із вправним водієм автівкою хвилин десять по слизькій дорозі зигзагами їхали. Тут колись у потужному сільськогосподарському комплексі й свиноферма та пташник були, і телят вирощували. Тепер в одному фермерському господарстві працевлаштовані аж троє селян.

"Срібний ранок, срібний шлях, срібне небо, срібний птах..." - це з категорії "що бачу, те й співаю", тим більше, що весняні слайди за вікном автобуса - такі пастельні й ліричні. На злегка римовані срібні мотиви потягнуло ще й тому, що погожого ранку їду з Чернігова до райцентру Срібне, а звідти - до села Поетин. 

Болязуби розкинулися в низовині між пагорбами. Здається, на найвищому з них, як і годиться, спорудили церкву Св. Трійці. 1653 року тут звели дерев'яний храм, а століття тому на його місці з'явилася нова будівля. До цієї церкви тутешні православні й ходять нині молитися.

Уперта статистика не залишає шансів іншим населеним пунктам: село Здовбиця Здолбунівського району таки найбільше в області - тут проживає немало-небагато 5 тисяч 500 жителів. Цілісінький тобі райцентр у межах одного села. І якого! З широкими освітленими вулицями, з чепурними дворами, з родючими землями та привітними людьми, котрі, здається, понад усе люблять свою малу батьківщину.

Коли телефоном домовлялися про зустріч, голова Бугруватської сільради Охтирського району Юлія Таран попередила: вона йде на лікарняний, тож зустрічатиме сільрадівський секретар Тамара Деркач. При цьому пообіцяла до Міжнародного жіночого дня неодмінно одужати. Бо як же хворіти на 8 Березня, коли у складі сільської ради є село - тезка такого свята? 

Як називати жителів населеного пункту з колоритною назвою Сердите? Невже сердиті? Забігаючи наперед, зізнаюсь, що за півдня перебування в селищі зустрів тільки одну сердиту персону - чорного собацюру, який не приховував своїх намірів не пускати нас до двору. Та коли спробував сфотографувати сердитого вартового, пес, опустивши хвоста, притьмом сховався до своєї буди. Мабуть, не захотів ганьбити імідж односельців і всього Сердитого. 

 Від Вінниці до Щасливої всього 35 км. Автобус біжить швидко. За вікном сніжно, морозно! От лише пічка в ньому не працює і починають брати дрижаки. Дістаю із сумки "Українські прислів'я та приказки" і гайда грітися народною мудрістю. Складалися прислів'я давно, проте і тепер актуальні. Наприклад, "Не було б щастя, так нещастя помогло" - про фірму "Вірус - антивірус". "Щасливому і на соломі добре спиться" - мабуть, добре посиділи. "Найбільше щастя в житті - здоров'я" - знаємо, та чи цінуємо? "Щастя дорожче багатства" - а я-то думав, чому бідний, бо... "Кому щастя, тому й доля" - і ми дочекаємося. "Щастя - не кобила, у віз не запряжеш" - думка вголос перед посівною. "Щастя, як вільна пташка, - де захотіла, там і сіла" ... Ось і Щаслива. Що не встиг прочитати, те скажуть жителі села.