Щороку сміття на Закарпатті, що під час повеней пливе річками й потоками з верхів’їв у долину, стає предметом дискусій і критичних висловлювань на адресу влади і громадян. Чи лише велика вода винна у сміттєвому засиллі? Чому за всі ці роки не вдалося побороти проблему з довжелезною бородою і що можна й треба зробити нині — ці питання порушує «Урядовий кур'єр» з участю експертів. 

Чорноморське узбережжя Миколаївщини поцятковано лиманами: Бузький, Березанський, Тузловський, Тилігульський, Дніпровський. Один із найменших — Бейкуський. Відомо, що лимани утворюються в затоках річок і в місцях їхнього впадіння в море. Територія, на якій розташований лиман, зазвичай захищена від руйнівного впливу морських хвиль скелями або піщаними обмілинами. Бейкуський також захищений від моря Чорноморською (Лагерною) косою й розташований на вході в Березанський лиман. Щоправда, недавно місцеві керівники вирішили перекроїти природу та відокремити Бейкуш від Березанського лиману греблею. І вже очевидно, що наслідки такого втручання у природний процес будуть непередбачуваними. 

Купи сміття і пластикових пляшок, які суцільним шаром вкрили поверхню Тиси. Цієї зими ці кадри облетіли всі українські та європейські ЗМІ. У лютому паводкові води річки Тиси принесли тонни сміття, яке припливло до Угорщини із Закарпаття. Місцеві комунальні служби та волонтери цілодобово виловлювали його з води. Як повідомило угорське видання Haromhatar, поблизу угорського міста Вашарошнамень, що на кордоні з Україною, лише за день було виловлено понад 60 тонн пластикових пляшок та інших відходів. Та сама картина повторилася й у червні цього року, коли після сильних злив на Закарпатті потік сміття Тисою знову добрався до Угорщини. 

«Цьогоріч працівники нашого підприємства посадили рекордну за останнє десятиріччя кількість дерев і кущів»

Про те, чому в Полтаві живих квітів більше, ніж, приміром, у Харкові, про унікальний досвід боротьби з амброзією і як раціонально й ефективно використовувати комунальну землю, розповів «Урядовому кур’єрові» директор КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради Сергій ЛУЦЕНКО. 

Край за Карпатами, де майже 9,5 тисячі річок і потічків загальною довжиною близько 20 тисяч кілометрів, — найбагатший за водними ресурсами регіон країни. Ставитися до таких природних багатств, звісно, слід з особливою увагою: дбати про них і примножувати. Тож слід оберігати іхтіофауну, яка водиться у водних артеріях області.

Чи не кожен з нас ще зі свого дитинства зберігає незабутні враження про невеличкий потічок, річечку чи утворений на них ставок власної малої батьківщини. Сюди босоніж бігали купатися у спеку, ловити рибу або ковзатися взимку. Дослідники ж ставляться до таких річечок менш романтично, класифікуючи малу річку як природний водотік, що безперервно тече протягом усього року (або переривчастий на короткий час). Річечки живляться атмосферними опадами і підземними водами, поверхня водозбору (басейну) малої рівнинної річки не дуже велика, як і її довжина.

Харківська область — один з лідерів в Україні з будівництва сонячних електростанцій та використання альтернативної енергетики. Приміром, торік у червні в Харкові на дахах виробничих будівель паркетної фабрики Tandem Impex було введено в експлуатацію одну з найбільших дахових СЕС в Україні потужністю 557,82 кВт. Це вже друга промислова дахова СЕС у Харківській області.

Давні греки називали річку Південний Буг Гіпанісом, турки — Ак-су, що означає «біла вода», а наші предки-слов’яни — Бог. Найбільш влучна назва означала «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі». Згодом назва змінилася, оскільки російський дослідник-геолог на початку ХХ століття наплутав у мапах, тож з’явилися Західний Буг та Південний Буг.

Виховання екологічної свідомості громадян та ефективного використання ресурсів — одні з найактуальніших питань сьогодення. У Вінниці вагомий внесок у цю важливу справу роблять не лише активісти, а й Інститут розвитку міст (ІРМ) спільно з містянами.

Віктора Стороженка, начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, непросто застати у його робочому кабінеті в Лимані. У приміщенні поряд з ним працюють ще два спеціалісти. А він у постійному русі: то у виробничих підрозділах — лісгоспах, які розкинулися з півночі на південь області на 300 кілометрів, то у відрядженнях або на невідкладних виробничих нарадах.