З агрострахуванням в Україні не склалося. Кілька спроб впровадити випробуваний в усьому світі механізм захисту вітчизняного товаровиробника від примх погоди не увінчався успіхом. Непростою була й доля Закону «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою». Ухвалений наприкінці минулого року, в січні цього він був заветований Президентом. Однак уже в лютому депутати знову проголосували за документ, а вже 2 березня глава держави підписав рамковий закон, який дає можливість для гнучкого розвитку системи аграрного страхування, не прив’язуючись до жорстких норм і правил.

300 млн грн виділила цьогоріч держава на компенсацію втрат аграріями посівів озимих. На початок березня площі втрат оцінювались Мінагропродом у 3,5 млн га, та завдяки сприятливим погодним умовам деякі посіви вдалось реанімувати, тож під пересів підпало 2,1–2,2 млн га. Щоправда, як зазначають власкори «Урядового кур’єра», господарства не поспішають вишиковуватися в чергу на відшкодування. Бо механізм його надто вже складний і непевний.  

Цікаво: за Київської Русі яблуко було з черв’яком, чи без нього? Та ні, у мене ні на йоту немає бажання одягти кольчугу, шолом, припнути до пояса меча, взяти у ліву руку щит, щоби правою зірвати з дерева «колискове» яблуко. Річ у іншому. Зайшов до супермаркету, а там гарна молодиця стоїть перед полицею з яблуками, як ніби вони їй мають щось сказати. Зробити вибір, справді, непросто, адже асортимент широкий: червонощокі, жовті, зелені, більші і менші, вітчизняні та імпортовані. І за ціною різні — від 12 до 21 грн за 1 кг. Ну, думаю, зараз я її спровокую. Та підійшов до лотків і закляк, згадавши, що у студентські роки один професор повчав: «Найкраще те яблуко, в якому є черв’як». То яке краще, власне, тепер, навесні, коли пролежало півроку? Чи корисне воно?  

Вітчизняні агрохолдинги та нові вертикально і горизонтально інтегровані утворення вміло використовують податкові пільги, преференції, передбачені законодавчо для розвитку сільського господарства. Натомість якість життя селян щороку погіршується через консервативне ставлення до них як до «підсобних» і «неперспективних», адже вони практично не мають прямого доступу до системи держпідтримки. Їхні потреби у модернізації виробництва, отриманні справедливих цін, захисті економічних і соціальних інтересів нехтуються. Із 3,1 млн осіб, зайнятих у 2010 р. в агросекторі, приблизно 2,2 млн вважалися такими, що працюють в особистих селянських господарствах (ОСГ), і перебувають поза системою соцстрахування.

«Ми щоранку молимося, щоб відбувалися нові IPO (публічні розміщення акцій компаній). Бо якщо цього року пройдуть великі IPO, буде подолана інвестиційна крига», — зізнався на бізнес-форумі «Успішний вихід українських аграрних компаній на міжнародні фондові ринки» віце-президент фондової біржі Deutsche Borse AG Штефан Хедер.
Час, коли фінансові ринки були переповнені ліквідністю, минув. Нинішній ринок вкрай жорсткий. І наразі жодна українська компанія не розмістила свої акції на іноземних фондових майданчиках. 

Це дасть можливість заповнити внутрішній ринок власним якісним насінням, зменшити його імпорт і збільшити експорт. Адже дотепер аграрії змушені були купувати посівний матеріал переважно за кордоном, при цьому ніхто не був застрахований від його браку. Про те, як у подальшому розвиватиметься цей ринок, що стримує прихід інвестицій у нього та інші проблеми, з якими стикається галузь, «УК» розповіли експерти.  

Пилові бурі в Криму в лютому цього року переконливо довели: агропідприємства, які обробляють землю перед сівбою, втрачають не лише родючий шар грунту, що його здуває вітер, а й гроші інвестора (на насіння, добрива, оранку, дискування і культивацію). Як показав досвід «Агро-союзу», уникнути невиправданих витрат дає змогу технологія прямого посіву без попередніх операцій з підготовки грунту.  

Наведена нижче статистика, мабуть,  вразить небагатьох, але, за  даними МВС, торік на автошляхах країни майже кожні 17 хвилин траплялося ДТП з потерпілими, через кожні 107 хвилин в автопригодах гинула людина. В середньому за добу дороги забирали 13 життів, а  приблизно 105 учасників руху діставали тілесні ушкодження різної важкості. Загалом загинуло 4870 осіб і понад 40 тисяч травмовано —  переважно тих, хто становить активну працездатну частину населення. За підрахунками міжнародних організацій, економічні збитки України від аварійності на дорогах сягають приблизно 5 млрд доларів США щороку.

Багаті чорноземи і добрі спогади — от і все, що залишилося від колгоспу-мільйонера імені газети «Правда», який сам процвітав і з яким розквітало село Росошани. Розбитий на майнові паї, його потужний виробничий комплекс, яким пишався весь Кельменецький район, зник у вирі економічних перетворень разом з усією сільгосптехнікою, фермами, млином, олійнею та переробними цехами.
Землю також розпаювали між колишніми колгоспниками. 

Якби не кілька десятків автомобілів із синьо-жовтими прапорами, які час від часу ніби дефілювали біля Будинку уряду, і невеличка група людей, оточена представниками мас-медіа, мирний протест таксистів залишився б непоміченим. Схоже, їхня акція (на якій планували участь не менш як 400 авто) проти монополізації ринку таксоперевезень та змін правил гри на ньому здулась, як мильна бульбашка. Чому? Це вже інше питання.