В одній з областей розповідали майже анекдотичний факт. Народний депутат — фактичний власник (як не маскуйся, а все таємне стає явним) сільгосппідприємства обурювався недостатньою рентабельністю молока.
— Але ж ви не контролюєте виконання законів, які регулюють його оплату, — відповіли йому.  Тому держава лише декларує добрі наміри підтримки виробника, але не виконує взятих на себе зобов’язань. 
— Та я, та ми, — розійшовся законотворець.

Прибуток вітчизняних сільгосппідприємств за 2011 рік, за даними Держстату, зріс на понад 50%, а  рівень рентабельності становить приблизно 26%. При цьому рослинництво було рентабельним на 31,8%, давши змогу господарствам заробити 17 млрд грн. А ось підприємства тваринництва отримали 2,5 млрд грн прибутку за рівня рентабельності 12,3%. Попри майже дворазове збільшення прибутку торік, рентабельність галузі знизилася на 5,5%. Здавалося б, український аграрій має явну перевагу перед західними сусідами: дешева оренда, фураж, робоча сила, податкові пільги... А кінцева продукція виходить неконкурентоспроможною. У чому ж річ? .  

У травні група народних депутатів (В. Бевзенко, Р. Ткач, Г. Калетнік) зареєструвала законопроект №10500, яким передбачається збільшити в 7,7 раза ставки фіксованого податку (ФСП) для сільгоспвиробників, у чиєму обробітку — понад 100 га. За ним, він мав би підскочити з 0,15 до 1,15% нормативної вартості оренди землі уже з 1 січня 2013 року.
Як пояснюють його автори, це могло б додатково зібрати з аграріїв 6 млрд грн до місцевих бюджетів. Та чи проаналізували вони, як законопроект вплине на самих сільгоспвиробників? Навряд, кажуть фахівці.  

- У нас немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійними і вічними є наші інтереси і захищати їх - наш обов’язок, - цей вислів, а точніше формула дії, яку приписують Уїнстону Черчиллю, насправді належить одному з найвидатніших державних діячів Великобританії Генрі Джону Пальмерстону. Сформульоване майже два століття тому бачення головного завдання державної влади не втратило своєї актуальності й сьогодні. Приміром, та ж Росія попри критику політики США та країн ЄС розвиває з ними не лише економічне, а й військове співробітництво.

Конфедерація будівельників України (КБУ) має намір створити комітет з відстеження роботи українських будкомпаній. Він відправлятиме несумлінних і непрофесійних у «чорний список», а також напрацьовуватиме законодавчу базу для захисту споживачів від недобросовісних забудовників. Про це повідомив голова КБУ Лев Парцхаладзе, зауваживши, що сьогодні в Україні починають будувати всі, кому не лінь. Натомість як гриби після рясного дощу у містах виростають недобудови, збільшується й кількість невдоволених покупців. . 

Директор холдингу «АгроЗлатодар», депутат обласної ради, заслужений працівник сільського господарства Володимир Лук’янець — людина на Черкащині відома. І не тільки тому, що у свій час він очолював обласну державну адміністрацію, а ще раніше був молодіжним лідером. Його погляд на економіку області, зокрема на стан справ у сільському господарстві, викликає інтерес у багатьох журналістів, керівників підприємств, у його колег-депутатів. Адже Володимир Лукич, пройшовши хорошу школу від рядового працівника, керівника господарства до керівника області, бачить більше й далі тих, хто перевантажений  щоденними клопотами, часом зашорений складними стосунками з партнерами, чиновниками того чи іншого рівня, обтяжений політичними амбіціями. 

Оператори ринку нафтопродуктів останніми днями активно знижували ціни на різні марки бензину та дизпальне. Так, 14 червня, приміром, на АЗС мереж «Укрнафти» та «Альфа-Нафти» (підконтрольні групі «Приват») вартість бензину А-95 зменшилася на 30 коп. на літрі, А-92 — на 20 коп. У цілому вартість бензину А-95 встановилася на позначці 10,8 грн за літр, а на «Альфа-Нафті» — 10,75 грн.
15 червня ціни на нафтопродукти в Україні знизили мережі АЗС «ОККО» (на 10 коп. на літрі на практично всі марки палива), «ТНК» — на 16 коп. на А-92, на 26 коп. на А-95 на літрі. 

Систематичне руйнування будинків і споруд в Україні доводить не лише безпорадність різних контролюючих структур у цій царині, а й спричиняє неабияку тривогу простих громадян за своє здоров’я та життя, а також не дуже привабливу перспективу взагалі залишитися без житла.

Чому нашу країну накрила хвиля таких руйнувань та чи можна всьому цьому запобігти? 

Пам’ятником меліораторам хтось жартома, а хтось усерйоз називає дренажний екскаватор, що стоїть на межі Костопільського та Березнівського районів. Звели його в 1979-му, рівно 33 роки тому: саме тоді в цих місцях Рівненського Полісся просто-таки кипіла робота меліораторів. Тому й підняли на п’єдестал екскаватор як визнання їхніх здобутків.  
Тоді на Рівненщині осушили й залучили в сільськогосподарський обіг не одну тисячу гектарів болотистої поліської місцини. Відтак з двох мільйонів гектарів угідь краю 47% — меліоровані, а це найбільше в державі.

Державне підприємство «Луганськвугілля» в травні за рішенням ради директорів та президії територіального комітету профспілки працівників вугільної промисловості припинило на два дні видобуток вугілля на двох із восьми шахт. Гірники вирішили, що немає сенсу видавати на-гора нові порції «чорного золота» через відсутність площ для його складування. Оскільки вугілля не має попиту, у підприємства немає коштів на виплату зарплати шахтарям. «Передстрайкову пожежу» днями вдалося загасити завдяки профільному міністерству: «Луганськвугілля» отримало певні квоти на відвантаження продукції. Але перспективи держпідприємства дуже туманні, якщо його сьогоднішні «партнери» не наважаться стати офіційним інвестором. Про свою тривогу за долю рідного підприємства в інтерв’ю «УК» розповів голова Луганського теркому профспілки працівників вугільної промисловості  України Олександр БІЧЕВ.