Спершу задачка для дорослих. Із населеного пункту А і населеного пункту Б та всього українського краю Д кремлівське Х (хвалько або те, що ви мог­ли подумати) обіцяло зробити рф якщо не за три-чотири дні, то за тиждень-другий напевне. Питання: скільки ще причин початку повномасштабного збройного вторгнення в Україну вигадає і назве оте геополітичне Х після десяти місяців катастрофічних поразок «другої у світі армії»?

 У Рівному відчинило двері містечко незламності. Його розмістили у відносно новому мікрорайоні Щасливому. Тут можуть зігрітися щонайменше три сотні людей, є 120 місць для повноцінної ночівлі. Днями його відкрили начальник обласної військової адміністрації Віталій Коваль та секретар Рівнеради Віктор Шакирзян.

 З десяток років тому довелося повертатися із Києва до Сум рейсовою маршруткою. Було це глибокої осені, вечірнім рейсом, тож до Ромен, що за сотню кілометрів від обласного центру, під’їхали майже опівночі. Коли виїхали за межі міста, вдалині помітив два миготливі маячки, які сигналили про рух велосипедиста. Бачив його і водій. За правилами дорожнього руху, велосипедист мав би пропустити автобус, однак він не думав зупинятися. І за десяток секунд вискочив на головну дорогу просто перед маршруткою. На щастя, водій вчасно загальмував.

 Схоже, що останнім часом усталене словосполучення «засіки батьківщини» поступово видозмінюється і перестає асоціюватися з потужними елеваторами чи іншими зерносховищами, до яких звикали десятиліттями. На зміну приходить  новий метод зберігання намолоченого врожаю, а саме в зернових рукавах, які вже стали певною альтернативою традиційним засікам.

До Тернополя вже завітав святий Миколай. І навіть свою хатинку перетворив на казкову резиденцію. Це означає, що впродовж новорічно-різдвяного циклу святкувань тут матимуть прихисток розмаїті персонажі з народних казок і легенд, герої сьогодення, що додаватимуть і дітям, і дорослим українського духу, життєрадісності, погідного настрою, світлості. Цей осідок найзначущіших і найвеселіших зимових свят перебуває у віданні Туристично-інформаційного центру м. Тернополя.

 У місті Свалява на Закарпатті в перші вихідні грудня відбулися відкриття виставки творів сучасного українського мистецтва «Евакуйовані» та аукціон, на якому за день зібрали майже 100 тисяч гривень на потреби ЗСУ. Про те, як готувався цей мистецький захід, про його авторів і учасників із місця подій сьогодні наша розповідь.
Це був атмосферний світський захід. Твори сучасного українського мистецтва на свіжопофарбованих стінах нової галереї у Сваляві. Стильні освітлення й музика. Розповідь про кожну картину іноді з вуст самих художника чи художниці. Усе це замість смерті, сліз, горя і крові. Виявляється, спільна робота заради Перемоги в цій кривавій війні іноді може бути і такою.

 Терористичні атаки росії на інфраструктуру України призвели до значних ушкоджень енергетичної галузі. Багато населених пунктів залишилися без світла та опалення. Попри всі труднощі, фахівці швидко усувають проблеми, але відключення у країні стають дедалі частішими та довшими.

 Житлова проблема, й без того гостра у багатьох регіонах, під час війни загострилася ще більше. Наслідком російської агресії стали тисячі зруйнованих будинків і мільйони людей, які були змушені залишити місце свого проживання. Очевидно, вже зараз слід здійснювати весь необхідний комплекс заходів для кращого забезпечення українців житлом. І на перспективу, і сьогодні.

 Нині тут кипить робота: будівельники прокладають каналізацію та водогін до модульного містечка, що виростає в Радивилові. Затим візьмуться за електрику. За проєктом, саме нею мають обігрівати капітально утеплені модулі. Чотири будиночки з 12 вже споруджено. Решту робіт обіцяють завершити до кінця грудня, щоб новий 2023 рік перші пів сотні нових жителів громади зустріли в новому житлі. У кожному модулі може жити сім’я з чотирьох осіб.

Привітна, тендітна, немов вербиченька, а голубі озерця її очей, здається, ось-ось розхлюпають добро. І водночас цілеспрямована, тверда, мов криця, з незламною впевненістю в перемозі України. В особистості начальниці Рівненського ЦНАПу Євгенії Курсик переплелися ці, на перший погляд, протилежності. Здається, що переді мною збірний образ української  жінки —  матері, дружини, берегині життя на рідній землі.