Із 17 жовтня в Сумах запрацював координаційний центр надання допомоги внутрішньо переміщеним особам Луганщини, які через військові дії залишили рідні домівки й оселилися в різних куточках сусідньої області. Він став майданчиком єднання земляків, місцем прихистку і підтримки, де можна одержати різні види допомоги й поспілкуватися в земляцькому колі. Як каже координатор центру головний спеціаліст з оборонної роботи та цивільного захисту населення Щастинської РДА — РВА Ярослав Воробйов, щодня сюди приходять 20—60 відвідувачів, а коли видають гуманітарну допомогу, то й більше.

 Тернопільщина стала безпечним місцем виробничої діяльності для суб’єктів господарювання з регіонів, де нині тривають бойові дії. У яких галузях працюють релоковані підприємства, яку допомогу отримують — про це та інше цікавимося в директора департаменту економічного розвитку і торгівлі Тернопільської обласної військової адміністрації Галини ВОЛЯНИК.

 Зловісний і жахливий «рускій мір», що увірвався на Донбас, знов опинився на самісінькому дні. Цього разу це пересохле дно водойм, колодязів, відер та інших більших і менших резервуарів для питної чи технічної води.
Ні, насправді водопостачання в окупованому Донецьку є. Щоправда, не завжди, а тільки дві години. І не щодня, а раз на три дні. І ці жалюгідні краплі замість елементарної і звичної послуги проросійська окупаційна влада подає мов неабияке і не бачене для ХХІ століття досягнення.

 Ці дві персональні виставки в Сумах не тільки викликали інтерес городян, а й ствердили сонячне начало сприйняття юним поколінням воєнного світу. На долю дітей випало випробування повітряними тривогами, обстрілами, зміною місця проживання. За словами начальника відділу культури Сумської міської ради Наталії Цибульської, за таких умов обов’язок батьків і педагогів — створити умови для розкриття здібностей кожної дитини, допомогти не лише пережити складний час, а й надати допомогу в організації презентацій, виставок.

 Якщо не у військових лавах, то маєш щось робити для фронту — так повинен постановити собі кожен українець, упевнений заслужений художник України Микола Шевчук з міста Теребовля на Тернопільщині. Адже лише разом можна перемогти цинічний та знавіснілий рашизм. За армією має стояти надійний тил, отже треба сумлінно працювати, сплачувати податки, займатися доброчинністю. 2015 року пан Микола вперше у складі волонтерської команди побував на передовій. А ще він активний і на мистецькому, духовному фронтах.

 Скоро рівно рік, як росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Нині, як і тоді, напередодні 24 лютого, говорять про новий масштабний наступ ворога, який чи то вже почався, чи то ще ні. Сьогодні хочеться говорити уже не про це, а про повітря перемоги, те, коли ми вдихнемо його на повні груди. Саме про це наша розмова з офіцером Армії оборони Ізраїлю, військовим аналітиком Ігалем ЛЕВІНИМ.

 До Вільшани Звенигородського району на Черкащині щойно повернулася з відрядження бригада енергетиків місцевого відділення РЕМ. Повернулася з почуттям успішно виконаного обов’язку. Поїздка була особливо відповідальною: протягом більш як двох тижнів фахівці відновлювали електропостачання в дев’ятьох населених пунктах Снігурівської територіальної громади Миколаївської області.

 Перша продукція сумської сироварні О’bereg з’явилася на торговельних прилавках понад п’ять років тому, у грудні 2017-го. Покупці відразу звернули увагу на новинки завдяки насамперед їхнім неповторним смаковим властивостям, корисності, оригінальній упаковці. Тоді й пересічні покупці, і гурмани не помилилися: на молочний ринок вийшла сироварня з перспективною стратегією розвитку, сучасними технологіями, вмінням оперативно реагувати і задовольняти потреби покупців. 

 Про те, що на Закарпатті готують переможців і призерів міжнародних і світових першостей із програмування, «Урядовий кур’єр» писав. Студенти Ужгородського національного університету вже двічі виходили у фінал першості світу. Сьогодні розповідаємо про підготовку висококласних спеціалістів цієї галузі.

Мій співрозмовник уточнив: представники його великої родини були власниками чотирьох квартир у Маріуполі. У березні — квітні під час обстрілів міста вони трималися там до останнього помешкання. Тобто коли вибухові хвилі вибивали вікна чи здригалася і спалахувала вогнем вся багатоповерхівка, вони перебиралися до безпечнішої оселі. І так кілька разів.
Сам він виїздив з міста-руїни і попелища, коли згоріла остання із чотирьох квартир.