Влада України усвідомлює, що потрібно активніше готуватися до інтеграції в ринок праці та підприємництво захисників і захисниць, які повертатимуться із фронту, зокрема тих, хто отримав інвалідність на війні. Ідеться про адаптацію робочих місць, необхідність упровадження програм перенавчання та перекваліфікації. І під час розроблення таких програм надзвичайно важливо, щоб держава та бізнес чули одне одного й діяли разом.
На цьому наголошували учасники зустрічі представників влади з керівниками компаній — учасниць спільноти «Бізнес без бар’єрів», яка сформувалася 2020 року задля створення рівних можливостей для українців.

 Наприкінці березня у прифронтовому ще з 2014 року місті Авдіївка, населення якого свого часу становило понад 30 тисяч людей, залишалося приблизно 2 тисячі жителів (за офіційними даними, 1878 осіб, які отримують гуманітарну допомогу). Найбільшу тривогу начальника міської військової адміністрації Віталія Барабаша викликає те, що досі там перебувають шестеро дітей. До того ж батьки свідомо уникають вимушеної евакуації і тримають малих заручників війни в підвалах чи у приватному секторі. «Важко збагнути безвідповідальність дорослих, які ховають своїх дітей. Ми їх знаходимо, готуємо до евакуації, а вони за ніч змінюють локацію, і знову їх доводиться розшуковувати!» — обурюється він.

 Торік кооператори Рівненщини збільшили обсяги господарювання на третину. Не гірше працюють і від початку цього воєнного року, істотно випереджаючи інфляцію. Зберегли всі робочі місця, а це майже 2 тисячі виробничників, працівників торгівлі та ресторанного господарства, заготівель. 
За словами голови правління Рівненської споживспілки Петра Бараша, ефективно протистояти дуже складним викликам сьогодення допомагають перевірена часом кооперативна солідарність та взаємовиручка: «Ми не маємо морального права ні на йоту послабити економічний фронт, коли захисники дають нам змогу працювати. І повинні сповна використовувати цю нагоду.

 Як розповів директор Благодійної організації «Благодійний фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» онук поета Максим Рильський, якось він почув таку історію. Група жителів Житомирщини прямувала автобусом на екскурсію до Києва. Коли вже під’їздили, вечоріло, столицю освітлювали вогні, а гід став читати проникливі вірші Рильського про місто, в якому народився, працював і яке дуже любив. Це було настільки доречно, зворушливо й атмосферно, що якоїсь іншої прозорої підказки про потребу видати окрему поетичну збірку годі було й шукати. І шанувальники творчості поета теж запитували про існування саме такої книжки. 

 У Полтаві готують документи на демонтаж пам’ятників радянським генералам олексієві зигіну та миколі ватутіну. Перший увійшов в історію як визволитель Полтави. Насправді ж загинув на шляху до неї, але саме місто не визволяв. Другого Український інститут національної пам’яті ще 2014-го вніс до списку осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації Голодоморів та політичних репресій.

 Щодня через повномасштабну війну, яку розв’язала сусідня країна-агресор, українці зазнають важких поранень, зокрема втрачають кінцівки. Страждають не тільки військові, а й цивільні, діти. Збільшився травматизм цивільних внаслідок мінної небезпеки, що також привело до зростання показника чисельності людей з інвалідністю. За даними Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, за рік воєнних дій понад 10 тисяч українців потребують протезування і забезпечення допоміжними засобами реабілітації.

 Цього року 11 територіальних громад Полтавщини отримають субвенцію з державного бюджету на виконання заходів з реалізації соціального проєкту «Активні парки — локації здорової України». Це повідомила начальниця управління молоді та спорту Полтавської обласної військової адміністрації Марина Трохименко. До 15 березня на місцях мали визначити відповідального й координатора проєкту, а з 1 квітня — організувати проведення тренувань, спортивних фестивалів, вікторин і естафет для всіх верств населення. 

 Не на таку підтримку від місцевого населення очікували рашистські зайди на тимчасово окупованих ними територіях України! Відносно невелика кількість людей, які вважають загарбання «визволенням», змушує кремль та окупаційну владу на місцях серйозно працювати з більшістю українців, які тримають великі дулі в кишенях. Під довгограючі пропагандистські мантри про начебто захист «наших» (так марить кремлівський неадекватний лідер) жителів Донецької, Запорізької чи Херсонської областей окупанти, навпаки, почали переслідувати їх всіх без винятку. І російськомовних, яких там справді чимало, насамперед.

Київ хоч і лежить на півночі держави, завдяки парниковому ефекту великого міста його температурний режим фактично середній для рівнинної частини України.
Теплі зимові місяці сприяли заощадженню електроенергії в державі. Попри оскаженілого північно-східного сусіда жителям не прифронтових областей України вдалося перезимувати у досить комфортних умовах.

«Щойно повернувся з Боремельської громади. Її голова Віктор Корінь чудово розуміє, як важливо нині зафіксувати для історії, чим живуть люди в цей буремний час і на що спрямовані зусилля місцевої влади. Він високо цінує працю журналістів. Хоч війна добряче перекроїла видатки, знаходить бодай невеликі гроші на висвітлення життя у глибинці. Таке саме адекватне сприйняття є і в Ярославицькій громаді. Сторінка в нас коштує небагато — 4 тисячі гривень, але постійних угод на висвітлення діяльності установ не маємо», — розповідає досвідчений редактор.