«Я був там, відвіз людям хліб і «Зорю». На вцілілій вулиці 29 людей, і всі вони отримали газету», — розповідає колишній заступник Лиманського міського голови Володимир Фесенко, який живе і волонтерить у селі Торське на Донеччині
Цей населений пункт лежить біля самої лінії фронту, і тому його вщент «захистили», точніше, знищили рашистські загарбники. А люди, які там залишилися і дивом вціліли, дуже тішаться, коли серед найнеобхіднішого, що туди періодично привозять і роздають волонтери, не тільки харчі чи медикаменти, а й місцева газета.

 Спочатку зацікавив сам факт: на честь льотчика з Черкащини в Африці випустили поштову марку. Про це повідомляли різні видання. Із дописів стало відомо, що йдеться про уродженця села Ротмістрівки колишнього Смілянського, а нині Черкаського району пілота винищувача МіГ-29 майора Лисенка, який 9 березня 2022 року вступив у нерівний повітряний бій проти російських літаків. Один з них Євген встиг збити, проте потім від ворожих снарядів загорілася і його машина. Пілот, однак, не залишив кабіну винищувача, відтягуючи в останньому польоті палаючий літак у поле, якнайдалі від сіл Окілок і Новопіль на Житомирщині.

 В умовах російської агресії значно збільшилося навантаження на медичні заклади і виникла необхідність поліпшити забезпечення. Це чудово розуміють наші іноземні партнери й не втомлюються підтримувати нашу систему охорони здоров’я. Із початку війни в Україну надійшло понад 12 тисяч тонн медичної гуманітарної допомоги на суму приблизно 14 мільярдів гривень. Згідно з повідомленням МОЗ, вона надходить від 35 країн. Тільки за минулий тиждень отримано 77 генераторів, 43 палети лікарських засобів, палету медичних виробів, 16 палет антисептиків.

Учора Україна та світ у День пам’яті та примирення вшанували невинних жертв Другої світової війни, жертв жахливих воєнних злочинів нацистів. 8 травня 1945 року було підписано акт про капітуляцію тодішнього агресора — Німеччини. І саме цей день став Днем пам’яті, щоб не забувати мільйони смертей, і Днем примирення — щоб усі країни, які брали участь у війні, примирилися і ніколи не починали воєн. Але, на превеликий жаль, українці у ХХІ столітті знову змушені обстоювати право нації на життя, яке заперечують теперішні агресори.

 Наймасштабніша війна з часів Другої світової ставить перед Україною та світом завдання з гуманітарного розмінування тисяч кілометрів. Адже нашу землю треба не лише звільнити від окупантів, а й залишити її дітям та онукам безпечною і придатною для життя. Навряд чи Україна може самотужки протистояти таким викликам, тож нині вже створюється архітектура майбутньої спільної роботи з розмінування. Скільки і які території треба розмінувати, чи є для цього кошти, техніка й фахівці, як стати сапером і чи є серед саперів жінки — про це Укрінформ розпитав у першого заступника міністра оборони України Олександра ПАВЛЮКА.

 Представники старшого покоління добре пам’ятають рух дружин юних пожежників, учасники якого всіляко дбали і пропагували обережне ставлення до вогню, увагу до дітей, які самі залишалися вдома і могли бавитися сірниками. Тоді було багато профілактичної роботи, щоб максимально приборкати червоного півня, оскільки він завдавав і, на жаль, завдає нині непоправної шкоди.

 «На курсах української, які організувала «Просвіта», я  вже п’ять потоків поспіль. Не можу відірватися, так цікаво. Сертифікати нам вручає міський голова Олександр Третяк, спілкуємося», — не приховує задоволення пані Юлія Малик. Із чоловіком та двома неповнолітніми синами вона приїхала до Рівного з Ізюма: ледве втекли від ворожих бомбардувань торік у березні. А вже 12 квітня вона залюбки долучилася до першої групи «Філіжанки мови по-рівненськи», яка розпочала навчання в ліцеї №15 у центрі міста.

 Від початку російсько-української війни Полтавщина стала прихистком для сотень тисяч вимушених переселенців. Хтось переїхав в інші місця, а багато людей осіли надовго. Цьому посприяло доброзичливе ставлення до них обласної влади та місцевих громад. У розв’язанні проблем, які виникають у переселенців, допомагає пункт об’єднання для ВПО, який днями відкрили в Полтаві. Це перша така структура в області.

 Забезпечити якнайшвидше надання необхідної зброї українській армії для відбиття російської агресії та визволення всіх українських земель. Саме така основна мета нещодавніх закордонних візитів Президента Володимира Зеленського. Перебуваючи в Королівстві Нідерланди, глава держави акцентував, що всі країни працюють на те, щоб посилити ЗСУ, за що Україна дуже вдячна.

 Ужгородець Віталій Ганич має два дипломи: вчителя математики і землевпорядника. Працював і за першою, і за другою спеціальностями, певний час був геодезистом. І кожна з цих ділянок роботи допомогла в тому, щоб нинів іншій галузі діяльності він зміг стати успішним менеджером. Нині 41-річний Віталій очолює велике підприємство — СТОВ «Континент».