Про професійно-технічну освіту України сьогодні можна почути й прочитати чимало. Дехто наголошує, що вона набула явних ознак системної кризи та потребує якісних змін. Дослідження сучасних науковців свідчать: двоє з трьох роботодавців вважають рівень підготовки кваліфікованих робітників у державних професійно-технічних навчальних закладах низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Їх не задовольняє не лише якість підготовки, а й рівень кваліфікації. Та й сама Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти погоджується з оцінками роботодавців системи ПТО та стверджує, що відсутність в Україні протягом тривалого часу виваженої державної політики в підготовці кваліфікованих робітників призвела до критичного дисбалансу на ринку праці.  

Літо ще не почалося, а дітлахи одного з дитсадків Обухівщини вже опинилися на лікарняних ліжках з усіма ознаками кишкової інфекції: станом на 23 травня в інфекційному відділенні Української районної лікарні Обухівського району перебувало 23 вихованці дитсадка «Рушничок» віком від 4 до 6 років та 5 його працівників. Крім того, до лікарні потрапило троє родичів працівників «Рушничка». Діагноз «сальмонельоз» уже підтверджено в 13 осіб.  

Ми звикли вирішувати питання не в міру їх накопичення, а коли припече. У цьому сенсі чималий перелік того, що вкрай потрібно зробити, виник у зв’язку з проведенням фінальної частини Євро-2012. Візьмемо, приміром,  дороги: ями в нас були й, схоже, в багатьох місцях залишаться і після великого футболу. Надто непідйомною у всеукраїнських реаліях виявилася  ця «біда». Звісно, головні магістралі  впорядкували, а через села  хіба хто поїде?

Тема безпритульних тварин менш затратна. Однак щоб  упоратися з нею, потрібні не лише кошти, а й голова на плечах.  У нашому випадку — продумана діяльність місцевої влади.

Майже два роки Юрій Вітомський як депутат Богунської районної ради у Житомирі, а насамперед батько двох дітей і голова батьківського комітету київської гімназії №315 та загальноосвітніх закладів Дарницького району Києва, переймається проблемою безпеки учнів в освітніх закладах під час навчально-виховного процесу, відшукуючи меценатів та спонсорів, які за власний рахунок погоджуються обладнати школи та дитячі садки сучасними реєстраційно-аналітичними системами безпеки. Для чого це і що вдалося зробити у цьому напрямку — наша розмова з ініціатором цієї справи.  

…Донині відчуваю в собі ті біль і розпач, які охопили мене у «святая святих» «Чорнобиля-2» — багатоповерховій будівлі командного пункту колишнього найпотаємнішого об’єкта — загоризонтної радіолокаційної станції «Дуга». Піднявшись на другий поверх сходами, захаращеними битим склом, всілякими шлангами та дротами, буквально німію від побаченого. Величезне приміщення, ще кілька років тому начинене унікальними ЕОМ, розтрощено вщент. Під ногами — сотні зламаних блоків, плат та іншого електронного начиння. Десятки шаф під саму стелю — колись унікальних обчислювальних комплексів — зяють лише каркасами із залишками «мозкового» центру комплексу, призначеного для раннього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет військ НАТО.

— Золото, платину, срібло та інші коштовні метали вилучили тут ще в 1990-х роках, — зауважив Юрій Рейхман, підполковник запасу, який супроводжував мене руїнами «Чорнобиля-2». Цей, досить стриманий в оцінках наслідків тутешнього вандалізму, спец у галузі радіолокації, представляв тоді потужне державне спецпідприємство в 30-кілометровій зоні ЧАЕС — «Техноцентр», яке нині вже не існує. — Єдина цінність, яка поки що залишається в цьому колишньому військовому містечку, — металоконструкції його антенних полів. Їх загальна довжина 900 м, висота — 90–150 м, а загальна вага обох антен — великої та малої — 13–14 тисяч тонн. 

«На вашу думку, яким має бути покарання для продавців та власників торговельних точок, де продають алкоголь, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби неповнолітнім?» Таке опитування нещодавно провів Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко на своїй сторінці у мережі Інтернет. І повідомив результати. Так, 40% опитаних пропонують позбавляти власників крамниць ліцензії без права її відновлення. 20% вважають, що достатньо буде штрафу, його сума повинна сягати 100 тисяч гривень. 10% опитаних наполягають, що треба діяти ще жорсткіше — таких продавців та власників, на їхню думку, слід притягати до кримінальної відповідальності.  

Про це заявив міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький на прес-конференції, присвяченій результатам конкурсів на укладення угод про розподіл продукції з розробки і видобутку вуглеводнів на Юзівській (Харківська і Донецька обл.) та Олеській (Львівська й Івано-Франківська обл.) ділянках. Нагадаємо, що в кінці лютого Україна, яка прагне скоротити залежність від російського газу (що дорожчає) за рахунок збільшення видобутку альтернативного палива, виставила на конкурс два згаданих родовища. Заявки на участь подали п`ять транснаціональних компаній. Зокрема по Юзівській — ExxonMobil, Shell, TNK-BP, по Олеській — Сhevron та Eni.  

Свого часу заява Президента Віктора Януковича про наміри України позмагатися за право проведення у нас зимової Олімпіади—2020 викликала чималий інтерес фахівців зимового спорту як за кордоном, де вперше озвучено цю ідею, так і в Україні. Однак як і все нове, сприйняли її неоднозначно. Особливо окремі закордонні спеціалісти. Представники, так би мовити, конкурента у своїх коментарях почали висловлювати сумніви, що  в Українських Карпатах можна знайти  гірськолижні траси, які б відповідали міжнародним спортивним стандартам. Мовляв, Карпати — гори молоді й  значно поступаються висотою Альпам. Зовсім іншої думки щодо проведення Олімпіади ті, хто знає Карпати не з туристичних довідників, а пов’язали з цим краєм своє життя. До них належить і голова Рахівської райдержадміністрації Дмитро Андріюк, із яким ми розмовляємо про те, наскільки реальна перспектива  проведення тут спортивного заходу світового масштабу. І перше питання, яке можна зарахувати до фундаментальних: чи можна знайти в Карпатах серйозні гірськолижні траси, які б повною мірою задовольняли вимоги спортсменів?  

Коли згадую події суботи 13 жовтня 2007 року, починає щеміти серце. Пам’ятаю і завали зруйнованих двох під’їздів

10-поверхового будинку на вул. Мандриківській, 127, і обличчя людей, які втратили у цій трагедії близьких. Здебільшого це мами та бабусі, в яких загинули діти чи онуки. Згадую, як пізно ввечері  до школи, де розташувався штаб ліквідації аварії, вбігли хлопці з радісною звісткою: «Дівчинку під завалами знайшли! Жива!» На жаль, новина не підтвердилася. Як тоді мені пояснили рятувальники, вони справді знайшли дівчину, але «швидка» забрала лише її тіло… Згадую молоду жінку, якій хтось сказав, що бачив на вулиці її семирічну доньку вже після вибуху. Правоохоронці ретельно перевіряли всі підвали й закутки житлового масиву, розшукуючи дитину. Потім серед останніх знайшли її тіло під плитами зруйнованого будинку. 

«Прошу посприяти у здійсненні права моєї дитини навчатися державною мовою…»

З такими заявами батьки звертаються до громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український Дім». Приводом для їх написання стало те, що районні держадміністрації автономії зобов’язали директорів шкіл провести так звану оптимізацію — тобто через брак фінансування зменшити кількість класів у наступному навчальному році. Однак зекономити, як завжди, вирішили саме на україномовних.