У село Черепашинці на Вінниччині провели водогін. Це була б подія, можливо, лише районного масштабу, аби не один істотний момент. Саме на прикладі цього проекту його організатори змогли показати, як громада зможе сама вирішити будь-яке питання, що належить до сфери комунального комфорту. 

В останні дві доби повідомлення із західної частини країни схожі на фронтові. І це так! Бо змагання зі стихією — справді боротьба, а ціна питання — людські життя. Чи довго витримаєш без їжі, води на морозі в хуртовину? Страждання людей, що опинилися у сніговій пастці, — не жарт. А праця рятувальників у надзвичайних умовах — подвиг. Журналісти «Урядового кур’єра» розповідають, що відбувається у місцях, охоплених негодою.  

Прем’єр-міністр Микола Азаров узяв на особистий контроль роботи з ліквідації наслідків стихії в ряді населених пунктів України. Зокрема глава уряду доручив відповідним міністерствам і відомствам у максимально стислі терміни забезпечити підключення до мереж електропостачання знеструмлених населених пунктів.
Микола Азаров зобов’язав низку міністерств і відомств терміново забезпечити надання місцевим органам виконавчої влади та обласним енергопостачальним компаніям допомоги наявними силами та засобами у відновленні роботи об’єктів електропостачання, забезпечивши безперебійну цілодобову роботу спеціальної техніки, сил та засобів для своєчасного прибирання і розчищення доріг. 

Вибух у Стаханові стався увечері 14 грудня на третьому поверсі цегляного будинку. Поранення різного ступеня тяжкості отримали п’ятеро осіб. Двоє з них у важкому стані, за їхнє життя борються в реанімації Луганської обласної лікарні. Ще два десятки людей залишилися просто неба в майже 13-градусний мороз. А кілька десятків городян, хоч і не втратили квартири, однак теж відчули зимний подих драми: вибух був такої сили, що в сусідніх будинках вибив 211 вікон.
Нині створено комісію зі встановлення причин надзвичайної події та надання допомоги постраждалим.

Зайве пояснювати, що сохатий у наших лісах — найбажаніший мисливський трофей. Звісно, можна моралізувати з приводу того, що лосі і олені щороку самі скидають роги, потрібні їм насамперед для рицарських турнірів під час шлюбних гонів, тимчасом як люди чомусь цінують ці окраси лише «в комплекті» з головою безневинної тварини. Втім, мисливські уподобання, як і пристрасті футбольних фанатів, — поза межами розуміння приземленої логіки, з чим доводиться миритися.  

Великий польський письменник-сатирик і афорист Станіслав Єжи Лец, народжений, до речі, у Львові, якось записав у своїх «Непричесаних думках»:  якщо незнання законів не звільняє від відповідальності, то хоча б обізнаність з ними нерідко дає змогу цієї відповідальності  уникнути. Не будемо зараз гадати, наскільки така сентенція доречна з юридичної точки зору, але вона з повним правом могла б стати гаслом компанії з вивчення положень нового Кримінального процесуального кодексу. І не стільки тими, кому досконало знати закон велить професійний обов’язок, скільки широкими, як колись казали, верствами населення, бо означений Кодекс так чи інакше зачіпає  багато сфер нашого життя-буття.  

У 70—80-ті роки минулого століття слава про місцеву школу олімпійського резерву гриміла на всю країну. Заснував її  ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник кавалерії Олександр Зозуля.  На літніх Іграх-80 її зірковий вихованець Віктор Погановський став олімпійським чемпіоном. На жаль, сьогодні знаменита школа переживає не кращі часи. Не рятує ні державний статус, ні колишня слава, ні ентузіазм людей, які не уявляють собі життя без коней. 

Галузь феросплавів в Україні представлена трьома заводами. Проте вони настільки потужні, що їхня продукція становить понад 1% ВВП країни. Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), основною продукцією якого є феро- та силікомарганець, — один з найбільших у світі.  Також один з найбільших у Європі та СНД Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ), окрім інших видів феросплавів,  він є єдиним виробником металевого марганцю. А Стахановський завод феросплавів (СЗФ), на якому фактично тримається ціле місто в Луганській області, — серед найбільших у СНД виробників феросиліцію. 

«Раптова» зима знову повергла столицю в транспортний ступор. Таке враження, що тінь Черновецького все ще витає над Києвом. Нічого не змінилося і у сфері незаконного будівництва.  

Україна входить до країн-лідерів, де травмованим можна стати, як-то кажуть, не відходячи від робочого місця. За статистикою, близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45—50 років. До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах. 
Здавалося б, ці невтішні цифри давно вже мають спонукати урядовців до створення загальнонаціональної програми порятунку нації від наслідків виробничого травматизму.