Анексію Криму з одного боку сприймали як велике свято возз’єднання, а з іншого — як руйнацію усталеного способу життя. Не вдаючись у юридичні й політичні деталі, скажемо: те, що сталося, змінило життя мільйонів. Якщо навіть лише десятьом це скалічило долі й тільки сотня жінок плакала вночі, це не варте всіх примарних чи детально вималюваних преференцій, які обіцяють внаслідок того, що відбулося.

Сьогодні бачимо багато негативу: люди налякані, шукають зниклих родичів і нову роботу, лікують покалічених, змінюють місце проживання, навчання, відновлюють втрачені документи. У нас уже офіційно зареєстровано понад 3 тисячі біженців. Це катастрофа і великий біль усієї нашої країни. 

На теренах нашої держави впродовж століть успішно розвивалося бджільництво. Нині Україна входить у п’ятірку країн-експортерів меду. Але ця лідерська позиція скоро може похитнутися.

Останніми роками наш мед стає дедалі менш якісним, а українська крилата трудівниця опинилася на межі виживання. Чому гинуть бджолині сім’ї, що впливає на якість продукції бджільництва та як захистити безпосередньо галузь? Ці та інші питання є більш ніж нагальними. Їх жваво обговорювали днями на щорічному семінарі бджолярів Дніпропетровщини.

Серед першочергових завдань митної служби — створення таких умов для роботи з бізнесом, які дадуть змогу повернути довіру суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Щоб підприємці почали сприймати її як сервісну службу. Про це під час зустрічі з представниками бізнесу заявив заступник міністра доходів і зборів України Віталій Науменко. Він пообіцяв, що митників, які брали участь у корупційних схемах й утворювали штучні перешкоди для бізнесу, буде звільнено, а в структурі регіональних митниць створять групи швидкого реагування, які оперативно проводитимуть перевірки всіх фактів корупційних правопорушень.  

Прикро, якщо найгірші сторінки історії повторюються. Подумалось про це, коли в резиденції «Межигір’я» виявили автомобілі, які колись належали кіностудії імені О. Довженка. Пригадався запис Олександра Довженка в щоденнику, датований 1945 роком. «Мій час — край загибелі мого народу. Що робиться в його культурі? Скільки знищено, розігнано, якими людьми обсажені заклади, де творяться культурні кадри? Скільки провінціалізму і тупої самозакоханості асиміляторів і русифікаторів. О, другорядність, яка страшна сила в тобі». 

Найстрашніше, коли біда гонить з рідного дому, коли доводиться кидати все і шукати прихистку в інших краях. Саме це нині відбувається у Криму, звідки тікають люди: хто — від переслідувань,  а хто — від нової реальності, з якою неможливо змиритися. Та материкова Україна їм турботливо простягає руку допомоги. Як облаштовуються новітні біженці, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

Верховна Рада ухвалила Декларацію про боротьбу за звільнення України та Заяву щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі нашої держави. У першому документі наголошується, що український народ ніколи не визнає анексії невід’ємної частини своєї території — Автономної Республіки Крим, захопленої Росією з брутальним порушенням фундаментальних норм міжнародного права та загальновизнаних принципів співжиття держав. 

У столиці добіг фіналу конкурс соціальної реклами «Сім’я і робота — наша турбота». Він проводився у рамках проекту «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки для догляду за дитиною». На суд журі учасники подали понад 200 робіт у номінаціях друкована реклама, фотографія та відеоролик.
Щорічно 1 мільйон 200 тисяч батьків перебувають у відпустці для догляду за дитиною. Лише 300 тисяч з них виходять на роботу. Решті не вистачає гнучкого графіка роботи, перекваліфікації, а то й просто втрачають робоче місце після народження дитини. А ще частина жінок скаржаться, що з появою дитини роботодавець воліє правдами й неправдами спекатися її, мовляв, так менше клопоту. Тож керівники проекту поставили за мету дослідити: чи є для батьків проблемою поєднання професійних і батьківських обов’язків, а відтак створити певний суспільний резонанс для подолання гендерної нерівності. 

Хоч деякі гарячі голови закликають уже складати списки претендентів на люстрацію, депутати досі не напрацювали єдиної концепції, яка дала б змогу запустити механізм повного перезавантаження влади. У свою чергу експерти зазначають, що до такої процедури потрібно підійти виважено, щоб не перетворити її на розправу з опонентами.

Через місяць-півтора, коли потопатимуть у білому та рожевому цвітінні залишки фруктових садків на колишній території державного радіопередавального центру (РПЦ) «Борей», тутешня картина, яку ми побачили днями, не сприйматиметься так трагічно. Бо підуть у небуття за вже зданими на металобрухт 165 тоннами його височенних антен і ці останні фрагменти демонтованого обладнання та металоконструкцій, що видніються з-поміж дерев, на які очікують бульдозери й бензопили.

Напередодні жіночого свята керівник харківського звіринця Олексій Григор’єв звернувся до жителів міста  з проханням про допомогу, оскільки казначейство не перерахувало коштів і мешканці зоопарку виявилися приреченими на голодування. Він розповів, що продукти в зоопарк постачають фермери, заборгованість яким на початок 2014 року становила 3 мільйони гривень. «Вони довго не наважувалися припиняти постачання і робили його у борг, але наразі посівна, і їм дуже потрібні кошти. Тому фермери вирішили призупинити поставки продуктів, і тварини опинилися під загрозою загибелі», — сказав  Олексій Григор’єв. При цьому він  зазначив, що «Харків постійно перераховує кошти на рахунки зоопарку в Держказначействі. З початку нинішнього року був перерахований 1 мільйон гривень». Після того, як зоопарк забив на сполох,  Держказначейство перерахувало 30 тисяч  і 63 тисячі гривень, яких вкрай недостатньо, і вистачить орієнтовно лише на тиждень. Та якби ці кошти не надійшли, кажуть у зоопарку, тварин нічим було б годувати і вони  б почали гинути.