Не впевнена на 99,9 відсотка, що хтось згадає про Клару Цеткін сьогодні, на шостий день Масляної, а не лише пізніше, з приводу 8 Березня, коли прекрасна половина України начебто має завдячувати цій революціонерці за присвячений їй день. Та, як з’ясовується, за кордонами не «прокрустового ложа», а наших пересічних уявлень про Масляну, обмежених колом масного смачнющого млинця і розваг переважно в суботу й неділю, українському жіноцтву бути в чомусь зобов’язаними мітингувальниці за їхні права в міжнародному масштабі аж ніяк не випадає. Адже якщо інша Клара украла в якогось Карла тільки корали, то Клара Цеткін...   

Ця людина схожа на велику дитину. Можливо, його безпосередність і відкритість — наслідок особливого способу життя, де головне місце посідають мультфільми. Вигадуючи сюжети для дитячого кіно, він на годину і сам стає юним глядачем. Тому дитяча аудиторія з легкістю приймає його за свого, він розмовляє з ними зрозумілою їм мовою, тримається на рівних. Розмова про мультики і не тільки відбулася в день приїзду Володимира Тарасова до Миколаєва.  

 Майже тисячу років тому подорожні йшли до Чернігова, який був центром об’єднання слов’янських племен сіверян, тією ж київською дорогою, якою нині мчать автівки. Минувши браму, піднімалися на Дитинець, укріплений ровом, валом та дерев’яними стінами, і зразу  завмирали, затамувавши подих, перед пишним княжим палацом, єпископським двором та предивними як на той час обрисами храму Спаса. Тоді, напевно, на Дитинці не було таких велетенських старих дерев, як тепер. А нині треба ступити в їх затінок і пройти вперед, доки сяйнуть хрестами вежі літописного собору, вперше згаданого в «Повісті минулих літ» 1036 року.

Злегка проводжу рукою по білосніжній стіні й відчуваю зашпори в пальцях: родовід чернігівських князів іде з глибини століть, а Спаський собор заклав внук ключниці Малуші і князя Святослава, син князя Володимира, котрий хрестив Русь, і полоцької княжни Рогнеди — перший літописний князь Чернігова хоробрий воїн Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого. Можливо, саме тут, де я торкаюся стіни, лишився невидимий відбиток його долоні…

Про що мріє більшість молодих подружніх пар? Насамперед мати здорових, розумних і вродливих дітей. Створення у 1993 році Прикарпатського центру репродукції людини МОЗ України як філіалу Українського державного центру діагностики і реабілітації репродуктивної функції людини багатьом з них вселило надію. Новий медичний заклад, який через два роки став юридичною особою, з’явився завдяки плідній співпраці з донецькими колегами відомого в країні лікаря і науковця Володимира Босацького. Він і став його першим директором. 1999 р. методом народної будови та за підтримки голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка було зведено основний лікувальний корпус центру, який сьогодні очолює та розбудовує син Володимира Михайловича Ярослав Босацький. З ним — наша розмова.  

Сьогодні абсолютна більшість дописів про сучасне українське телебачення — майже тотальна критика того, що пропонують телеканали. Упередженість. Потурання низьким смакам. Засилля гламуру. Безкультур’я. І цей перелік характерних, до речі, негативних рис мовлення можна ще довго продовжувати.  

 Літопис ХІ–ХІІ століття зберіг для нас слова Володимира Мономаха, якими мудрий князь повчав українців: «Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною…»

Варто завважити, що в умовах глобалізації провідною світовою тенденцією є максимальна увага до збереження розмаїття культур, щоб світ і надалі нас радував духовним багатством різних народів. Україна поки що стоїть тільки на порозі цієї тенденції і добре, що люди починають розуміти важливість збереження національних традицій, які є частиною світової цивілізації.

Добротне ліжко, свіжа постільна білизна, душ, туалет і загальна кухня, де можна поговорити із сусідами «за життя», — чисто, тепло, затишно, а головне — в кілька разів дешевше. Саме такий вітчизняний економ-варіант у вигляді хостелів готовий на час Євро-2012 скласти конкуренцію більш вишуканим братам-готелям із захмарними цінами.
 Власники готельного бізнесу вже виставили іноземцям євро-прейскурант — 500–600 доларів на добу за звичайний номер у столиці, який нині коштує всього 400 грн .
 

Мандрівки фанів на футбольні матчі дали початок такому різновиду туризму, як спортивний. Стратеги великих змагань, що проводяться у світі, прораховують маршрути і напрямки руху вболівальників, прогнозують їхні потреби. Щоб і їм було комфортно, і собі вигоду не втратити. Ще в березні 2008-го Закарпатська облрада ухвалила регіональну програму підготовки до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу. Нині в області підбивають підсумки її виконання.  

Чим насамперед може привабити туристів Донеччина? На це запитання гості області відповідають своїм запитанням: чому в краю вугілля та металу майже не розвинений промисловий туризм? А й справді: хіба б не шикувалися туристи на екскурсію в підземні виробки місцевої вугільної шахти? Так само, мабуть, не було б відбою від охочих побувати в музеї промисловості. Ще кілька років тому побільшало сподівань, що під час підготовки до Євро-2012 регіон обов’язково використає свою індустріальну родзинку. Втім, ці наміри здебільшого так і залишися на папері.

У такій ситуації, здавалося б, не те що логіки — елементарної економічної доцільності немає. Однак на жодні доводи та аргументи готельєри не зважають, твердо стоять на своєму, заявивши майже вдесятеро вищу ціну за місце в готелі. Мовляв, три місяці попереду. Тож побачимо, хто правильно стратегію вибудував. Чим закінчиться протистояння — зменшать готельні менеджери вартість проживання та підуть чи здадуться вболівальники і таки розкошеляться на недешеве житло, прогнозувати ніхто не береться.