ЗДОРОВ’Я І ГРОШІ
МОЗ розпочало розкриття тендерних пропозицій за низкою державних програм
Така діяльність триватиме до кінця місяця. Як повідомила начальник управління моніторингу державних цільових програм та державних закупівель МОЗ Галина Довганчин, «спостерігається тенденція до збільшення фінансування», й цього року державні цільові програми буде профінансовано на суму 2 118,1 мільйона гривень, що на 14% більше від виділених торік коштів та становить 51,3% потреби. Водночас потреба, про яку заявляють регіони, становить 8 мільярдів гривень.
За словами Галини Довганчин, державні закупівлі проходять оперативніше, ніж у минулі роки. Зокрема формування номенклатури розпочалося наприкінці 2012 року, а початок процедур держзакупівель припав на кінець січня (торік розпочався на два місяці пізніше). На її переконання, тендери МОЗ стали прозорішими: «2012 року зменшилася кількість скарг, поданих учасниками тендерів щодо перебігу процедур. У 2009-му таких оскаржень було 102, 2010-го — 84, 2012-го — лише 3», — звітувала чиновниця, повідомивши також, що «представники громадських та пацієнтських організацій входять до складу номенклатурних комісій та постійних робочих груп міністерства».
Крім того, торік вдалося заощадити 150 мільйонів гривень, які спрямували на додаткову закупівлю потрібних ліків. Загалом, переконують у МОЗ, «досягнення економії бюджетних коштів при збереженні і поліпшенні якості препаратів стало однією з визначальних тенденцій у підвищенні ефективності державних закупівель».
Рівень охоплення медикаментозною терапією недужих на туберкульоз підвищено до 75%, а завдяки зменшенню ціни закупівлі окремих препаратів для лікування сухот при збереженні їхньої якості міністерство заощадило близько 35 мільйона гривень. За рахунок зекономлених коштів уперше забезпечено на 100% потребу в окремих препаратах за основними схемами лікування мультирезистентного туберкульозу.
МОЗ забезпечило на 100% потребу регіонів у препаратах для лікування дітей, хворих на гіпофізарний нанізм. Крім того, цього року відчутно зросли видатки з бюджету на закупівлю ліків для дітей, що страждають на онкологічні недуги, істотно розширено номенклатуру цих препаратів. «Фінансування лікарських препаратів для лікування онкохворих дітей збільшено до 215 мільйона гривень, що на 125 мільйона гривень більше, ніж торік, і становить 100% потреби», — повідомила Галина Довганчин.
Можливо, посилення уваги до цієї проблеми з боку можновладців зумовлене резонансним скандалом, котрий вибухнув у липні минулого року: тоді волонтери, що опікуються онкохворими дітьми, звернулися з відкритим листом до керівників держави, в якому наголошували на критичній нестачі життєво важливих ліків.
З ПЕРШИХ ВУСТ
«Ціни, за якими антиретровірусні препарати закуповуються за програмою Глобального фонду, в півтора-чотири рази нижчі»
Володимир КУРПІТА,
виконавчий директор Всеукраїнської
мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД:
— На скільки відсотків від потреби, за вашими даними, профінансовано закупівлю препаратів для людей, що живуть з ВІЛ/ СНІД?
— Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція недофінансування програми. 2008 року її було профінансовано на 53,4%, у 2009-му — 62,0%, у 2010-му — 59,37%, в 2011-му — 49,4%. Постійне недофінансування програми на тлі погіршення ситуації з ВІЛ/СНІДом не дає можливості забезпечити належну реалізацію завдань та заходів програми та достатній вплив на епідемію. Доведений обсяг видатків на 2013 рік становить 36,1% від затвердженого програмою.
— Чи ефективні державні закупівлі в цій галузі та чи задовільна якість потрібних препаратів?
— Інформацію про неякісні ліки узагальнює Державний експертний центр, який забезпечує систему нагляду за побічними ефектами у пацієнтів. Значним досягненням нашої Всеукраїнської мережі в доступі до якісних ліків в Україні є те, що всі препарати для лікування ВІЛ отримують відповідні сертифікати GMP.
Джерелом коштів для закупівлі препаратів для лікування людей з ВІЛ є держава та Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Ціни, за якими здійснюються планові закупівлі АРВ-препаратів у проекті ГФ (їх здійснює «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ»), — у 1,5 — 4 рази нижчі за ті, за якими їх закуповують МОЗ та Академія наук.
— Якою мірою впливає ваша чи інші пацієнтські організації на формування заявок для держзакупівель?
— У сфері ВІЛ/СНІДу пацієнти входять до складу груп при МОЗ, отже, частково доступ до інформації є. Але є два процеси, на які ми не маємо можливості активно впливати. Зокрема, формування заявок з областей відбувається згідно з визначеним бюджетом, а не з рівнем розвитку епідемії в регіоні та реальними потребами пацієнтів. По-друге, як уже зазначалося, МОЗ щорічно здійснює закупівлі АРВ-препаратів за цінами, в 1,5—4 рази вищими, ніж світові, не порушуючи тендерних процедур. Водночас черга з пацієнтів не береться до уваги.
ПРЯМА МОВА
«Деякі області відмовилися від істотної частки державних коштів»
Оксана КОРЧИНСЬКА,
голова Опікунської ради Центру дитячої онкогематології
і трансплантації кісткового мозку
Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит»:
— Торік лікування онкохворих дітей було забезпечене на 40% потреби. Позаяк постачання цих ліків тривало з кінця липня до грудня, то деяких препаратів лишилося ще приблизно половина. Проте вже закінчуються ті ліки, які були поставлені в середині року. Проблема наявності потрібних протокольних ліків стоїть поки що не дуже гостро, але їх вистачить буквально на кілька місяців.
Справді, цього року суму на закупівлю препаратів для онкохворих дітей безпрецедентно збільшено до 216 мільйонів гривень. Для порівняння, 2011 року вона становила 60 мільйонів, торік — 90.
Номенклатуру ліків цього року було розширено до 87 позицій та до 18-ти — щодо виробів медичного призначення. За розрахунками волонтерів та обласних лікарів, у номенклатуру не входять ще приблизно 12-15% потрібних препаратів. Крім того, ще 10-15% необхідних ліків в Україні не зареєстровані (серед них — і частина протокольних), отже, їх також слід буде купувати батькам, волонтерам чи благодійникам. Таким чином, за нашими розрахунками, цього року держава закупить приблизно 75% потрібних ліків.
Про проблему незареєстрованих препаратів ішлося, коли ми виступали за скасування закону про ліцензування ліків. Адже є компанії, які випускають якісні європейські генерики, проте вони пішли з українського ринку, й він залишився взагалі без аналогів цих препаратів. Це зумовлено малим обсягом нашого ринку, внаслідок чого виробникам стало невигідно ліцензувати в Україні свої ліки.
Крім того, нас дещо схвилювало те, що кілька областей з незрозумілих причин відмовилися від істотної частки державного фінансування. Ми витратили майже два тижні на переговори з обласними управліннями охорони здоров’я, проте, на жаль, діалог не відбувся. Таким чином, з 216 мільйонів гривень відмовилися від 13-ти. Зокрема Чернігівщина — від 1 мільйона 800 тисяч гривень при бюджеті в 3 мільйони, пояснивши, що для них це занадто велика сума. Водночас своїх дітей вони не лікують самі, а регулярно направляють до Наукового центру радіаційної медицини АМН. Там, у свою чергу, завжди бракує ліків, адже Академія медичних наук не має на них коштів. Вінницька область відмовилася від 70% фінансування — при тому, що прохання від батьків хворих дітей Вінниччини допомогти придбати потрібні ліки лунають постійно. Так само незрозуміла позиція Луганської області, котра відмовилася від майже 30% коштів.
ТОЧКА ЗОРУ
«Фінансування, яке ми маємо нині, — це межа виживання»
Олександр ШМІЛО,
голова правління ВГО
«Всеукраїнське товариство гемофілії»:
— Проблема гемофілії — окрема в медицині. Коли хочуть дізнатися, як розв’язують соціальні проблеми в певній країні, передовсім цікавляться рівнем забезпечення ліками хворих на гемофілію. Це захворювання складне, лікування дороге, проте доведено, що воно економічно виправдане, й людина за умови застосування адекватної терапії абсолютно здорова. Якщо лікування бракує, хворого чекає дуже важка форма інвалідності.
Торік уряд приділив велику увагу цій проблемі, різко збільшивши фінансування. З державного кошторису на гемофілію виділено 118 мільйонів гривень. Хоча це лише четверта частина від потреби: за підрахунками Львівського інституту гематології, на лікування майже 2600 хворих потрібно 450 мільйонів гривень.
Ще 25 листопада 2010 року опубліковане доручення Президента України «Щодо забезпечення ефективного і доступного медичного обслуговування громадян, хворих на гемофілію». Існують й інші нормативні акти, спрямовані на розв’язання цієї проблеми. Отримавши торік справді значне збільшення фінансування, ми сподівалися, що цього року воно також збільшиться. Проте, на наш подив, цього не сталося. Те фінансування, яке ми маємо нині, згідно з рекомендаціями Всесвітньої федерації гемофілії, — мінімальний рівень, межа виживання. За таких умов пацієнтові не дають піти з життя в медичних закладах, але його якість не поліпшується. Європейський мінімальний рівень — так звані три одиниці активності на душу населення. Тоді кардинально змінюється якість життя недужого. Водночас, за підрахунками Всесвітньої федерації гемофілії, недостатнє лікування пацієнта, що страждає на гемофілію, обходиться для держави дорожче, аніж забезпечення його препаратами.
Інша проблема, з якою ми зіткнулися, — на нашому ринку з’явилися препарати корейського, індійського й навіть вітчизняного виробництва, котрі не мають доведеної бази якості та безпечності. МОЗ стверджує, що ліки перевірені та якісні, але треба зважати, що в Україні немає лабораторії, яка могла б повністю дослідити ці препарати. Наскільки ми зрозуміли, ці виробники планують брати участь у тендерних закупівлях.