Повітря наповнюється пилом і вихлопними газами — на полігон буквально вривається колона танків. Після короткого огляду бойових машин екіпажі шикуються на інструктаж з техніки безпеки та отримання бойового завдання. У межах занять з вогневої підготовки танкісти повинні відпрацювати ведення вогню в умовах оборонного бою та виконати стрільбу штатним артилерійським пострілом з озброєння танка Т-64БВ.
«Зайняти вогневі позиції!» — лунає команда керівника стрільб. Перші три бойові машини, зриваючи траками грунт, стрімко виходять на заданий рубіж і мчать уперед. За кілька секунд лунає перший постріл, а вслід за ним другий, третій… Потім секундна тиша переривається стрекотом кулеметів.
— За умовами стрільб танкісти повзводно відпрацьовують взаємодію на непідготовлених вогневих позиціях з веденням вогню з озброєння танка по визначених цілях. Танкові гармати «працюють» по броньованих об’єктах, танкові кулемети — по групі піхоти. Після ураження цілей екіпажі відходять із займаних позицій, прикриваючись димовою завісою з використанням системи «Туча», — роз’яснює дії підлеглих командир танкового батальйону окремої механізованої бригади підполковник Дмитро Кащенко.
Як зазначив офіцер, для виконання цього навчального завдання необхідна злагодженість дій не лише екіпажу, а й взводу. Наприклад, на ураження броньованого об’єкта в танкістів є лише три снаряди та трохи більш як хвилина, а відходити з бойової позиції всі екіпажі повинні одночасно, прикриваючи один одного. Враховується все: і влучність, і час виконання завдання.
Варто зазначити, що, готуючись до стрільби зі штатної зброї, військовослужбовці вдосконалили знання щодо матеріальної частини озброєння та боєприпасів, порядку визначення вихідних установок для стрільби. Також отримали навички в розвідуванні цілей спостереженням, ретельно підготували зброю та виконали нормативи з вогневої підготовки.
Усі заходи бойової підготовки проводяться у стислі терміни. Цей танковий підрозділ стовідсотково укомплектований військовослужбовцями, призваними у ході часткової мобілізації кілька місяців тому. Нині це вже згуртований колектив воїнів, які впевнено володіють ввіреною їм зброєю. За результатами стрільб усі екіпажі відстрілялися на «добре» та «відмінно».
— Кожен військовослужбовець розуміє, що час, проведений на полігоні, — це досвід і вміння, від яких залежить не лише його власне життя, а й екіпажу загалом. Тож агітувати чи змушувати нікого не потрібно, відповідальність і почуття патріотизму в нас високі. Ми готові виконати завдання, — зазначає командир танкового взводу лейтенант Олексій Ангеловський.
А солдата Станіслава Кравченка, який раніше працював на шахті імені Героїв космосу, що в Павлограді, справедливо вважають одним із кращих навідників.
— У мене була хороша школа, — розповідає Станіслав. — Під час строкової служби в навчальному центрі «Десна» ми багато стріляли, щоправда, вкладним стволом, штатним пострілом стріляв лише раз. Тепер трохи з іронією пригадую слова командира, мовляв, «штатка» — це іспит року чи щось на кшталт того, бо зараз у мене цей іспит фактично двічі на тиждень. Але дякую за науку всім командирам: і тим, хто навчав мене раніше, і тим, хто навчає тепер.
Аркадій РАДКІВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+