НА ЧАСІ
Росія допоможе добудувати атомні блоки на ХАЕС, а США постачатимуть ядерне паливо для наших атомних станцій
На початку нинішнього року Верховна Рада ратифікувала угоду між урядами України та Росії про співробітництво з добудови 3 і 4 енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Для реалізації її положень компетентним органом від української сторони визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості, з російської - Державну корпорацію з атомної енергії "Росатом".
Безпосередньо функції замовника будівництва у нас покладені на Національну атомну енергогенеруючу компанію "Енергоатом", з російської - на генерального підрядника ЗАТ "Атомбудекспорт". Документом передбачено, що російська сторона забезпечить організацію фінансування в обсязі, необхідному для проектування, будівництва та введення в експлуатацію енергоблоків, у тому числі для оплати товарів, робіт і послуг, які поставляються з Росії в Україну або закуповуються в Україні, за умови часткового співфінансування з української сторони.
Вагомим кроком у реалізації цього проекту стали нещодавні домовленості про
розробку технічного проекту реакторних установок типу ВВЕР-1000 (удосконалена
модифікація, виробництво Росії) та постачання їх для Хмельницької атомної.
Контракт підписали президент НАЕК "Енергоатом" Юрій Недашківський і перший
віце-президент компанії "Атомбудекспорт" Олександр Дібов.
Як повідомив Юрій Недашківський, підписання цього документа є одним із зобов'язань української сторони, що дасть можливість у майбутньому взяти в російського Ощадбанку кредит в обсязі 1 млрд доларів для фінансування виготовлення устаткування із тривалим циклом виробництва. (ВАТ "Сбербанк России" попередньо підтвердив готовність надати такий кредит). Остаточні цінові параметри розробки проекту є предметом переговорів між сторонами, зазначив керівник "Енергоатому".
Скільки коштує добудова?
У листопаді 2009 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості оцінювало вартість добудови блоків у 30,6 млрд гривень. Сьогодні називається сума в розмірі 4 - 5 млрд доларів США. У свою чергу, за даними ЗМІ, "Росатом" попередньо оцінює свої послуги у 5- 6 млрд доларів. Ці кошти російська сторона надасть Україні як кредит, який повертатиметься за рахунок фінансів, отриманих від спільної експлуатації станції (тіло кредиту почнемо обслуговувати через півроку після пуску реакторів).
Нагадаємо, що відповідно до стратегічного плану енергетичного розвитку України третій і четвертий енергоблоки на ХАЕС мають стати до ладу в 2016 році. Хоча два нові енергоблоки на тій же Хмельницькій і Рівненській станції обійшлися нам у 2004 році сумарно в 4 мільярди доларів. До того ж для реакторного і машинного залів планують використати старі бетонні корпуси, збудовані ще наприкінці 80-х. Їх законсервували і частково затопили...
Саме тому незалежні вітчизняні енергетичні експерти стверджують, що вартість робіт з добудови блоків завищена в кілька разів. Так, експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський назвав як приклад будівництво "з нуля" двох російських реакторів ВВЕР-1000 другої черги Тяньванської АЕС у Китаї, яке коштує китайцям лише 1,7 мільярда доларів! Тоді як добудову російських реакторів такої ж потужності на Хмельницькій АЕС оцінюють в 4-6 мільярдів доларів. За попередніми оцінками, фізична готовність третього блока становить 70%, четвертого - 28%.
"Добудова таких об'єктів має коштувати дешевше, ніж будівництво нових блоків. Це був основний аргумент на тендері 2007 року, коли російська сторона була визначена підрядником із завершення будівництва реакторів. Тепер навпаки, добудова незавершених блоків в Україні має коштувати у 3-4 рази дорожче, ніж створення нових", - констатує експерт. Він також наголосив, що реактори, які планують встановити на ХАЕС, розроблялися для Балаковської АЕС в Росії, але не були реалізовані з невідомих причин. "Сьогодні немає підстав сумніватися в надійності і безпеці цих реакторів. Проекти позитивно оцінюються фахівцями й експертами, однак вони ніде не перевірені на практиці. Тепер їхня промислова експлуатація має розпочатись саме у нас", - пояснив Б. Соколовський. За його словами, реактори РБМК також вважалися найбезпечнішими до квітня 1986 року, поки Чорнобильська катастрофа не спростувала таке твердження.
Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, коментуючи ратифікацію угоди, виокремив як її плюси, так і мінуси. На його думку, головна перевага в тому, що у вітчизняний енергетичний сектор прийдуть капіталовкладення. Крім того, до 2020 року в нас закінчується термін експлуатації 11 з 15 енергоблоків, тому нестачу треба буде якось заповнити. З іншого боку, це ще більше прив'яже Україну до поставок ядерного палива з Росії, а також фактично змушує нас використовувати реактори російського виробництва. "Я вважаю, що ці чинники будуть стримувати можливість урізноманітнення в атомній енергетиці", - констатував фахівець. Додавши, що Україна практично не мала можливості залучити інших іноземних позичальників. Участь Росії у проекті добудови енергоблоків вирішувалася ще за уряду Юлії Тимошенко під час складних газових переговорів з північним сусідом. Тоді український уряд, аби зменшити тиск російської сторони у газовій сфері, пішов на поступки в інших галузях, у тому числі і в атомній. Якби не було газової війни у 2009 році й Україна мала кращі позикові рейтинги і більш високу якість управління компаній в енергетиці, тоді можна було б залучати кошти інших міжнародних інвестиційних компаній, щоб зменшити ризики. До сьогодні питання стояло так: якщо не вкладає Росія, то ніхто не вкладає, підсумував пан Омельченко.
Процес контрактних переговорів
Водночас питань щодо реалізації проекту виникає багато. Наприклад, у розділі співфінансування проекту українською стороною. Яким чином воно здійснюватиметься? Які будуть його пропорції? Поки що не визначені чітко і однозначно механізми його забезпечення. Раніше керівництво "Енергоатому" називало попереднє співвідношення 85% (Росія) - 15% (Україна). Аналітики прогнозують, що ця фінансова складова може бути вирішена за рахунок цільової надбавки до тарифу на атомну електроенергію (так звана інвестиційна складова) або кредитних коштів ДП НАЕК "Енергоатом". Раніше у пресі з'явилась інформація, що "Енергоатом" планує випустити для цієї потреби облігації внутрішнього займу. Нині це питання є темою переговорів.
Також бракує даних щодо товарів, робіт і послуг, які повинні поставлятися з РФ в Україну або закуповуватися у нас. Відомо лише те, що за кожним напрямком будуть підписані окремі контракти. Росія проводитиме шефмонтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи і авторський нагляд у гарантійний період, а також поставить устаткування і матеріали, які виготовляються на її території.
Скептично експерти ставляться й до того, що російські партнери почнуть фінансувати необхідні замовлення в Україні - наприклад, на харківському "Турбоатомі". Правда, ситуація може змінитися, якщо його найближчим часом буде виставлено на приватизаційні торги. Адже Верховна Рада не підтримала включення до списку об'єктів держвласності, які не підлягають роздержавленню, цього підприємства, загалом, як і "Енергоатом". Головними претендентами на придбання "Турбоатому" є якраз наші північні сусіди.
Залишається сподіватися, що найближчим часом відповіді на ці питання стануть зрозумілими. Принцип "хто платить, той і замовляє музику" тут не доречний. Росія дає нам кредит, і далеко не безвідсотковий.
Братерська монополія
Ультимативною експерти назвали умову угоди щодо завантаження майбутніх реакторів ядерним паливом. Так, 3 і 4 енергоблоки ХАЕС протягом усього періоду експлуатації повинні працювати виключно на паливі, виробленому за російськими технологіями. Це стосується й 2 блоку цієї станції і 4 блоку Рівненської АЕС. Росіяни почали захищати наш внутрішній ринок від своїх конкурентів. А вони таки справді з'явилися.
Компанія Westіnghouse Electrіc Company (США) почала комерційні поставки ядерного палива (тепловиділяючих зборок) в Україну в рамках контракту з НАЕК "Енергоатом" від 2008 року. Передбачається поставка палива виробництва американської компанії для реакторів ВВЕР-1000, які експлуатують наші АЕС протягом 2011 - 2015 років для забезпечення щорічного планового перезавантаження не менше трьох енергоблоків. У нинішньому році планується завантаження енергоблоків Южно-Української атомної електростанції (2 і 3 блоки), а також запланована поставка ще 42 ТВЗ для перезавантаження п'ятого енергоблока Запорізької АЕС, які будуть завантажені в енергоблок у 2012 році.
Зі слів президента "Енергоатому", вартість американського палива нижча за російський аналог, а також перевершує його за технічними характеристиками. "Американське паливо дуже добре себе зарекомендувало, у нас немає нарікань до якості і ціни. Воно (паливо) експлуатуватиметься в активній зоні реакторів разом з паливом російської компанії "Твел". Остання була поінформована про це українськими атомниками", - повідомив Юрій Недашківський.
Присутність конкурента на нашому ринку викликала нервову реакцію з боку російського постачальника, і це незважаючи на те, що дія договору про постачання ядерного палива з "Твел" закінчилася минулого року. Намагаючись зберегти за собою монопольну позицію, російські партнери пов'язують в єдиний пакет вирішення питання подальшого постачання палива для наших АЕС із добудовою блоків і будівництвом заводу фабрикації ядерного палива на нашій території. Йдеться насамперед про обсяги поставок - мінімум для 12 енергоблоків з терміном дії контракту 15 років. Вимоги обгрунтовуються економічними міркуваннями. Так, керівники "Твел" неодноразово заявляли, що лише в разі постачання їх палива на 90 відсотків реакторів їхньої конструкції з'являється економічна доцільність будувати підприємства з фабрикації російського палива на територіях інших країн. Додавши, що нам пропонують не лише довгострокові відносини з постачання палива, а й якісно новий рівень - виробничу інтеграцію. Без таких відносин (довгострокових) з Україною у галузі атомної енергетики проекти для них будуть економічно неефективними.
Таким чином наш маленький крок у напрямку диверсифікації джерел постачання ядерного палива і створення власного ядерно-паливного циклу, яке задеклароване у програмі енергетичного розвитку України до 2030 року, став лакмусовим папірцем у партнерських відносинах з Російською Федерацією в енергетичній царині. Сподіватимемося, що під час переговорів буде досягнуто розумного компромісу за умови максимального забезпечення національних інтересів України.