У Полтаві з торішнього грудня з’явився сад божественних рослин. Так символічно назвали реконструйовану з нагоди 300-річчя Григорія Сковороди локацію дендропарку Полтавського державного аграрного університету. Про історію створення саду, його особливості та інші зелені оази у краї «Урядовому кур’єру» розповів голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства, доцент кафедри захисту рослин ПДАУ Віктор САМОРОДОВ.          

 Подарунок випускника агрофаку

— Вікторе Миколайовичу, як виникла ідея із садом?

— Григорій Сковорода дуже любив рослинний світ, дерева. Тому ми знайшли в дендропарку ділянку, на якій ростуть справді божественні екзотичні рослини, такі, як гінкго дволопатевий, різні види тисів та ялівців, багрянники. І підсадили до них ще одне унікальне, як і творчість Григорія Сковороди, дерево — метасеквою розсіченошишкову, яку вписано до Міжнародної Червоної книги. 11 метрових саджанців метасеквої нам подарував випускник нашого агрофаку, а нині фахівець із декоративного розсадництва кандидат сільськогосподарських наук Андрій Бут.

Підприємство «Осокір», яке він заснував біля Лубен, уславилось великим асортиментом високоякісного посадкового матеріалу. Пан Андрій не лише виростив чудові саджанці, а й привіз їх до університету, де керував висаджуванням. У ньому взяли участь ректор університету професор Валентина Аранчій, проректори та декани вишу, викладачі та студенти. Тепер нова сковородинівська локація дендропарку нагадуватиме про 300-річний ювілей великого українця.

Усі полтавці, гості міста, які приходитимуть та приїжджатимуть в університет на вулицю Григорія Сковороди, милуватимуться його меморіальним «садом божественних рослин», згадуючи незабутні поезії філософа «Сад божественних пісень». І це буде філософська гармонія.

— Хто придумав назву реконструйованій локації й чому метасеквою посадили так пізно?

— «Садом божественних рослин» її запропонувала назвати проректор Тамара Шаровара. А пізно посадили тому, що метасеквоя абсолютно не боїться холоду. Адже в дерев закрита коренева система, ми тільки викопали ямку, поставили туди рослину в органічному горщику, полили — і все. Цілий місяць були плюсові температури, то дощики, то сніжок. На цей час посаджені деревця почуваються добре.

— Чи є ще десь на Полтавщині подібні зелені оази?

— Так. Цього року 130-річчя святкуватиме наш неповторний Устимівський дендропарк у Кременчуцькому районі, особливий тим, що в ньому зібрано дендрофлору Північної Америки. Вік рослин там — 120—130 років і більше. Вони всі в доброму стані, пройшли випробування посухами. І тепер ми можемо використовувати їх для насіння й живців.

Прекрасний дендропарк у селі Крива Руда колишнього Семенівського району. Його 60 років тому започаткував місцевий житель Сергій Лопата. Пізніше шефство над ним узяли директор місцевої школи Павло Бабарика та його дружина вчителька математики Валентина. Це вона фактично продовжила справу Лопати. Після розмови з нею склалося враження, що це професійний супердендролог. Пані Валентина побувала в усіх ботанічних садах України, має друзів — фахівців у цій галузі, виписує посадковий матеріал для поповнення дендрологічної колекції. 2022 року вона посадила в цьому парку чудову колекцію магнолій.

Вчаться розмножувати фісташки

До насаджень залучають і учнів. Кілька поколінь місцевих жителів причетні до парку. Хто саджав дерева, каже: «Оце моє дерево, я його поливав». Тепер вони приводять сюди дітей. У Криворудському парку часто бувають екскурсії.

Мені дуже подобається відносно молодий парк — йому трохи більш як 30 років, який започаткувала наша незабутня професор, доктор біологічних наук Олена Байрак. Ця оаза теж у Кременчуцькому районі, біля санаторію «Івушка». Парк незвичний, поділений на мінізони. В Україні тільки в цьому парку є зона лікарських деревних і кущових рослин. І коли ви туди приїдете, вам не просто їх покажуть, а й розкажуть, як ними лікуватися, коли і як заготовляти лікарську сировину.

— У якому стані державний ботанічний сад у місті Хорол?

— Його теж розбудовують стараннями директора кандидата біологічних наук Володимира Красовського. Хорольський ботсад створено 10 років тому на базі вікової діброви. На тому місці все було занедбано. У діброві є рослини, яким понад 200 років. На цей час там ростуть навіть субтропічні культури. Китайський фінік не тільки адаптувався, а й дає гарні врожаї, його навчилися розмножувати.

Там можна побачити азиміну трилопатеву, її ще називають мексиканським бананом. Він теж родить і дає суперсмачні плоди. А які смачні там вирощують хурму й інжир! Коли пан Красовський привіз мені на день народження коробку суплідь інжиру, то мої гості, які побували в багатьох країнах і ботанічних садах, не могли повірити, що цей інжир з Хорола. Сприйняли як жарт, але це щира правда. Можна поїхати в Хорол і переконатися в цьому.

Крім цих рослин, у хорольському ботсаду вже вчаться розмножувати фісташки, посадили магнолієвий, бузковий моносади. Через п’ять-шість років милуватимемося цвітінням бузку і в хорольському саду.

— Або в Диканському бузковому гаю.

— Диканський бузковий гай — гарне місце. Але там треба на пень обрізати кущі бузку, й тоді через певний час буде таке буяння й квітування, якого досі ми не бачили.

Хочу ще сказати про Лубенську станцію дослідних рослин, яка працює в селі Березоточа. Вона теж має дендропарк, який створили навколо 400-річного дуба. Там є лікарські рослини. Доглядач дендрарію еколог, лісовод кандидат біологічних наук Роман Федько розмножує екзоти — дерево гінкго, магнолію.

— Ми забули про полтавський дендропарк, який посадили під керівництвом дендролога Яніни Яценко.

— Справді, незабутня Яніна Яценко зробила дуже важливу справу. Тепер її гідно продовжує нинішній директор цього дендрарію карикатурист Михайло Шлафер. За останні кілька років у полтавському дендропарку з’явилося багато нових екзотів — магнолій, багрянників. Їх буде ще більше, якщо місто почне вкладати в розвиток дендропарку й догляд за ним певні кошти. Або віддасть його в оренду на 50 років, як це практикують у Європі.  

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віктор САМОРОДОВ. Народився 1951 року в місті Рівному. Закінчив Полтавський сільгоспінститут. Стаж викладацької роботи — майже 50 років. Доцент кафедри захисту рослин Полтавського державного аграрного університету, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства. Заслужений винахідник України. Лауреат академічних премій імені Л.П. Симиренка та М.М. Гришка, багатьох відзнак.